Образовательные технологии в школе

отнесена к разделу: Общепедагогические технологии
Современный урок- это прежде всего урок,
на котором учитель умело использует все возможности
для развития личности ученика,
её активного умственного роста,
глубокого и осмысленного усвоения знаний,
для формирования её нравственных основ.
Конаржевский Ю.А.
За период своей профессиональной деятельности учитель в среднем даёт 25 000 уроков. Урок служит полигоном для проверки разных типов обучения: от догматического и объяснительно-иллюстрративного до проблемно-развивающего, подвергаясь воздействию новаторских методов и средств обучения.
Современный урок – это, прежде всего урок, на котором учитель умело использует все возможности для развития личности ученика, её активного роста, осмысленного усвоения знаний, для формирования её нравственных основ. Урок – это система социальная, которая может существовать только при взаимодействии учителя с учащимися. Сущность урока составляет организация учителем разнообразной работы учащихся по усвоению новых знаний, умений и навыков, в ходе, которой осуществляется их воспитание и развитие.
Современный урок должен строится на основе самодеятельности учащихся в учебном процессе, их самоорганизации, коллективной учебной деятельности, ответственности школьников.
Сущность урока заключается в том, что он является структурообразующей единицей учебно-воспитательного процесса. На его базе реализуется, раскрывается и усваивается учебная программа.
Урок является живой клеточкой учебно-воспитательного процесса, всё самое важное и самое главное для школьника совершается на уроке.
Современные научные представления об уроке выражается следующей схемой:

Она даёт представления: о единстве обучения, воспитания, развития. В соответствии с этой схемой должен осуществляться каждый урок.
В ней находит своё выражение логика современной теории обучения и в определённой степени социальный заказ общества системе образования.
Общей функцией урока является вооружение учеников глубокими и осознанными знаниями. Исходя из современных научных представлений об уроке, его цель носит триединый характер и состоит из 3 аспектов: познавательного, развивающего и воспитывающего.
Познавательный аспект ТЦУ – это учить каждого ученика самостоятельно добывать знания; формировать навыки, умения, которые обеспечивают успешную деятельность школьника: репродуктивную, конструктивную или творческую. Осуществлять главное требование к овладению знаниями: полноту, глубину, осознанность, оперативность, прочность. Формировать то, что ученик должен познать, уметь в результате работы на уроке.
Развивающий аспект ТЦУ – это наиболее трудный для учителя, так как развитие ребёнка происходит медленнее, чем процесс его обучения и воспитания. Он учит анализировать, выделять главное, обобщать, сравнивать и разрешать проблемы.
Воспитывающий аспект ТЦУ должен быть направлен на воспитание правильного отношения к общечеловеческим ценностям, высокого чувства гражданского долга.
ТЦУ

Конечный результат урока (КРУ)
Складывается из двух составляющих: качества работы учителя и показателей знаний, учащихся в ходе проведения урока.
Результат работы учителя:
1. Целенаправленность его деятельности на уроке.
2. Индивидуально-личностный подход к учащимся.
3. Работа учителя по формированию и развитию общеучебных навыков и умений, вооружению учащихся способами познавательной деятельности.
4. Развитие общих способностей учащихся.
5. Работа по развитию познавательного интереса.
6. Объективность оценки знаний учащихся.
7. Эффективность усилий, развивающих личность .
8. Эффективность воспитывающих влияний.
Содержание учебного материала – это тот фактический материал, который подлежит усвоению учащихся. Существует несколько требований к отбору учебного материала:
1. Нельзя использовать недостаточно современные и научно не выверенные положения и факты.
2. Необходимо отобрать наиболее ценную информацию, факты, понятия, законы, теории по изучаемому вопросу.
3. Материал должен быть организован таким образом, чтобы в нём была выделена ведущая идея, основное звено.
4. Содержание учебного материала должно отражать и методы получения знаний, типичные для данной темы.
Формы организации познавательной деятельности учащихся:
1. Индивидуально-обособленная форма. Она имеет место в том случае, когда содержание учебного материала вполне доступно для самостоятельного изучения и связанно с правильным подбором дифференцированных заданий и систематическим контролем учителя за их выполнением.
2. Фронтальная форма познавательной деятельности. Она используется на уроках, семинарах, конференциях и других видах учебных занятий. Учитель должен заранее проектировать, а затем и создавать на уроке учебные ситуации, отвечающие триединым целям урока, держать в поле зрения каждого ученика, поддерживать внимание и рабочую дисциплину.
3. Групповая форма организации познавательной деятельности. Величина группы должна быть от 2 до 5 человек, так как в более многочисленных группах невозможно обеспечить активную работу всей группы. Она предполагает предварительную подготовку учащихся к выполнению группового задания, краткий инструктаж учителя, распределение обязанностей. Наблюдение учителя и корректировка работы группы и отдельных учащихся. Групповая форма порождает ответственность, формирует интерес к работе товарищей.
4. Коллективная форма познавательной деятельности учащихся. Это наименее разработанная в дидактике форма организации познавательной деятельности. Она основывается на равенстве объективных условий для каждого. В микрогруппе работает 2-4 человека. В каждый момент половина говорит, остальные слушают, затем роли меняются. Это школа обучения каждого ученика каждым, она демократична по своей сути.
Особое место в учебном процессе занимает урок развивающий, разработанный Д.Б.Элькониным и В.В.Давыдовым.

Такой урок ставит учителя перед необходимостью искать формы и методы групповой и коллективно-распределительной деятельности учащихся. Дидактические принципы здесь – это принципы межличностного общения, построенные на доверии, уважения к чужому мнению. Из схемы видно, что развивающее обучение- это такая система, в которой результат функционирования одного структурного подразделения усваиваются функционированием другого. Они постоянно взаимодействуют друг с другом, составляют систему в целом. Данная схема позволяет учителю овладеть анализом урока, организовать учебную деятельность.
В последнее время особое внимание уделяется проектному обучению, оно может внедриться в классно-урочную систему. Проектный урок различает 3 вида занятий:
1 вид – урок целиком состоит из работы над проектом. Выбор формы проведения зависит от вида проекта. Предполагается высокая степень самостоятельности учеников в выполнение работы. Их не может быть много в виду высокой затратности работы над проектом и высокой степенью самостоятельности учащихся в выполнение проекта.
2 вид – это проведение практических урочных занятий с включением частично-самостоятельной деятельности учащихся. Важным фактором при этом является самоконтроль ученика и контроль учителя за выполнением плана.
3 вид – урок презентация проекта учеником. Это позволяет формировать проектную деятельность, активизировать познавательную деятельность школьников по предмету. Проектные уроки надо вводить постепенно, поэлементно.
Современные методисты, выделяют следующие формы организации учебных занятий и типологию уроков.

Типология урока в современной школе
Классические типы
Вводный урок
Тренировочный урок
Контрольный урок
Урок закрепления знаний,
умений, навыков
Урок самостоятельной работы
Урок с ТСО
Урок практической работы
Комбинированный урок
Повторительно-обобщающий урок Нетрадиционные типы
Урок фантазирования
Урок-соревнование
Урок открытых мыслей
Урок-турнир
Урок-эврика
Урок-зачёт
Урок-творчества
Урок-спектакль
Урок-конкурс
Урок-конференция
Интегрированный урок
Урок-игра
Урок-сказка
Урок взаимообучения
Урок-КВН
Урок-путешествие
Аукцион знаний
Волшебный конверт
Для этих занятий характерно следующие этапы:
1. Организационный момент, характеризующийся внешней и внутренней готовностью учащихся к уроку.
2. Проверка домашнего задания.
3. Проверка знаний и умений, учащихся для подготовки к новой теме
4. Постановка цели занятия перед учащимися.
5. Организация восприятия и осмысления новой информации, т.е. усвоение исходных знаний.
6. Первичная проверка понимания.
7. Организация усвоения способов деятельности путём воспроизведения информации и упражнений в её применении (в том числе смена вариантов) по образцу.
8. Творческое применение и добывание знаний, освоение способа деятельности путём решения проблемных задач, построенных на основе ранее изученных знаний и умений.
9. Обобщение изучаемого на уроке и введение его в систему ранее усвоенных знаний.
10. Контроль за результатами учебной деятельности, осуществляемый учителем и учащимися, оценка знаний.
11. Домашнее задание к следующему уроку.
12. Подведение итогов урока.
Ни один урок не может решать всех задач обучения. Он является частью темы, курса, учебного предмета. Важно всегда сознавать, какое место он занимает в системе учебного предмета, каковы его дидактические цели.
Урок – это педагогическое произведение, и поэтому он должен отличатся целостностью, внутренней взаимосвязанностью частей единой логикой развёртывания деятельности учителя и учащихся.
Соблюдая основные требования к уроку, учитель вносит в сочетании компонентов урока своё искусство, свой методический почерк, зависящий от характера класса, так и от его индивидуальных черт.
Список использованной литературы
1. Бабанский Ю.К. Анализ эффективности современного урока // Народное образование. 1979. №9.

Современные методы контроля.

Контроль – один из важнейших этапов обучения. Он активизирует познавательную деятельность учащихся, позволяет получать данные о промежуточных и итоговых результатах учебно-воспитательного процесса, оценивать их путем сопоставления с планируемыми результатами, вносить в учебный процесс необходимую корректировку и намечать пути его дальнейшего совершенствования.
Выбор методов и средств контроля в образовательной области «Технология» осложняется разнообразием видов учебной деятельности и необходимостью обеспечить, с одной стороны, полноту охвата пройденного материала и всех учащихся, с другой – объективность и оперативность получения результата.
Контрольные задания в тестовой форме
В последнее время все более широкое применение в качестве метода контроля находят тесты. Тестовые задания можно использовать при организации самостоятельной работы в режиме самоконтроля, при повторении ранее изученных тем.
Задание в тестовой форме – это такое задание, к которому предъявляются определенные требования: наличие четкой инструкции по его выполнению, краткость и четкость выражения его смысла, формулирование задания в логической форме высказывания, правильность расположения его элементов, вариативность содержания, наличие определенного места для ответов, одинаковость правил их оценки в рамках принятой формы.
По виду тестовые задания бывают:
- словесные;
- знаковые;
- числовые;
- зрительно-пространственные (схемы, рисунки, графики, таблицы и др.).
Все известные в теории и на практике тестовые задания можно разделить на следующие группы:
1. Задания с выбором одного или нескольких правильных ответов из предложенных вариантов.
2. Задание без готового ответа, или открытой формы. Испытуемый во время тестирования вписывает ответ самостоятельно в отведенное для этого место.
3. Задание на установление соответствия, в котором элементы одного множества требуется соотнести с элементами другого.
4. Задание на установление правильной последовательности действий, технологических операций и др.
Разработка тестов для образовательной области «Технология» обладает определенными дидактическими особенностями, которые выражаются в том, что она ориентирована преимущественно на формирование практических умений и навыков. Кроме того, учащимся необходимо освоить функциональное назначение большого количества различных инструментов, приспособлений, технологической оснастки и т.п. В условиях ограниченного количества времени, отводимого для изучения теоретического материала, решить проблему контроля его усвоения без применения тестов весьма сложно.
Основным критерием эффективности усвоения учащимися содержания учебного материала считается коэффициент усвоения учебного материала – Ку. Он определяется как отношение правильных ответов учащихся в контрольных работах учащихся к общему количеству вопросов (по В.П. Беспалько).
Ку =
где N - количество правильных ответов учащихся на вопросы контрольной работы или тестового задания; К – общее число вопросов в контрольной работе или тестовом задании.
Если Ку > 0,7, то учебный материал считается усвоенным.
При выполнении заданий ставится отметка:
«3» - за 50 – 70% правильно выполненных заданий.
«4» - за 70 –85% правильно выполненных заданий.
«5» - правильное выполнение более 85% заданий.
Однако диагностика уровня знаний учащихся по теоретическому материалу не является основным критерием обученности по предмету «Технология». Успешность усвоения программного материала определяется сформированностью умений и навыков по выполнению учащимися практических работ по конкретному разделу.
Карточки-задания
Используемые в карточках-заданиях контрольные вопросы и задания позволяют учителю применять различные методы контроля:
- по характеру проверяемых знаний, относящихся к различным уровням усвоения;
- по форме проявления проверяемых знаний и умений (устная, письменная, проверка практической работы);
- по способу задания исполнительных действий (задания в свободной форме, задания, отвечающие специальным логико-психологическим требованиям, задания, обуславливающие получение формализованных результатов);
- по степени охвата изученного материала (полная, частичная);
- по степени охвата учащихся (фронтальная, выборочная);
- по видам структурных компонентов проверяемой деятельности (знаний, умений, комплексная);
- по способу отображения результатов проверки (без фиксации и с фиксацией результатов выполнения действий);
- по периодичности проверки (текущая, вспомогательная, тематическая, итоговая).
Контрольные вопросы ориентированы на обучающий контроль, для чего большая часть вопросов снабжена альтернативными подсказками. Для итогового контроля учитель может увеличить сложность вопроса, убрав эти подсказки и предоставив учащимся возможность самостоятельно найти правильный ответ.
Метод пооперационного контроля
Одним из способов оперативной и объективной оценки практических работ учащихся является метод пооперационного контроля, при котором в технологическом процессе изготовления какого-либо изделия выделяются наиболее важные элементы, определяющие соответствие заданной технологии и качество готового изделия. Оценка каждой операции осуществляется по заранее заданным критериям, которые могут, однозначно, определены или измерены.
В конце урока учитель проверяет работы учащихся по указанным параметрам и заполняет соответствующую карту пооперационного контроля. Это позволяет быстро и детально проанализировать результаты выполнения практической работы и получить информацию об умениях учащихся при выполнении каждой конкретной операции.

Розвиток творчих здібностей студентів за допомогою індивідуальних завдань

Потреби швидкого економічного оновлення господарства країни, зростання інформатизації суспільства, необхідність використання передових наукових технологій ставлять перед вищою школою низку завдань, серед яких основне місце посідає проблема розвитку творчих індивідуальних здібностей особистості.
Традиційна дидактика, на думку Ю.Бабанського, М.Поташника, Д.Тхоржевського та інших, основну мету навчання вбачала в нагромадженні учнем певного обсягу знань та орієнтувала викладача на пояснення сутності нових понять, законів, принципів, правил певної науки та демонстрацію прийомів розумової діяльності, показ зразка дій. Знання й уміння засвоювалися головним чином через дії за зразком. Але шляхом дії за зразком можна розвинути в учнів лише репродуктивне (або відтворююче) мислення. Продуктивне, творче мислення в такий спосіб не розвивається – воно формується лише у процесі власної творчої діяльності [1; 5].
Проблема активізації навчально-пізнавальної діяльності не нова для дидактики. Але особливо актуальною вона стала на сучасному етапі становлення національної освіти і збагачення її новим змістом. Із педагогічної практики відомо, що ефективність навчання суттєво знижується, коли застосовуються пасивні методи дидактичного впливу, відсутній діалог між викладачем і студентом. З метою формування творчої особистості студента в навчальному процесі сучасна дидактика рекомендує збагачувати традиційні методи навчання такими прийомами та способами, які сприяли б формуванню у студентів мотивації учіння майбутньої професійної діяльності та змістових життєвих настанов, високого рівня активності й емоційної заангажованості в навчально-пізнавальній діяльності, створенню умов для активного набуття учнями загальнонаукових та професійних знань, навичок та вмінь [2; 4; 6; та ін.].
Важливе завдання сьогодення – всіляко сприяти розвитку пізнавальної активності кожного студента. Треба не тільки будити в ньому цікавість до досліджуваного матеріалу, але й добиватися того, щоб вона перетворилася на допитливість, а потім набула би характеру справжнього пізнавального процесу, прагнення до розкриття сутності досліджуваних явищ, причинно-наслідкових зв’язків і закономірностей.
Усе це свідчить про те, що необхідно урізноманітнити навчальну діяльність студентів, що в значній мірі буде сприяти формуванню в них позитивної мотивації до навчання, розвитку їхніх творчих здібностей і активної пізнавальної діяльності.
Творчі здібності формуються протягом усього життя людини. Організовуючи розвиток творчих здібностей студентів, слід виходити з відомих психолого-педагогічних положень про те, що: здібності особистості виявляються і формуються в діяльності; особистість може набути навичок творчості навіть у дуже ранньому віці; розвиток особистості не відбувається за пасивного споглядання нею навчального процесу; основним стимулом розвитку здібностей особистості, у тому числі й творчих, є інтерес.
Аналіз досвіду роботи вчителів, власних спостережень дає змогу виділити низку труднощів, що гальмують розвиток творчих здібностей особистості. Найвагомішими серед них є психолого-гносеологічні, які ґрунтуються на “здоровому глузді”, інерції думки, стереотипності мислення.
Розвитком творчості й узагалі творчим процесом керувати важко. Вплинути на організацію такої діяльності можливо, лише створивши для цього відповідні умови, а саме: 1) проводити навчання в атмосфері взаєморозуміння, співтворчості, сприймаючи кожного студента як особистість; 2) пріоритетною має стати діалогічна форма ведення занять, коли студенти мають змогу самостійно мислити, вносити пропозиції, набувають навичок відстоювати свою думку; 3) на заняттях доцільно створювати ситуації вибору і давати можливість студентам здійснювати цей вибір.
Навчальний процес поєднує репродуктивну та перетворювальну діяльність учнів. При цьому творчий характер має така перетворювальна діяльність, коли постає потреба застосувати знання у новій ситуації або скористатися відомими способами вирішення проблеми.
Метод творчих завдань, які виступають активним засобом активної роботи мислення, напруження пам’яті, актуалізації накопичених знань, є основним у процесі формування досвіду перетворювальної діяльності. Певна послідовність творчих завдань зумовлюється рівнем їх складності, який співвідноситься з певним етапом пізнавального процесу.
На заняттях можна використовувати творчі індивідуальні завдання чотирьох типів: 1) завдання які розвивають допитливість і допомагають визначити невідповідність, формувати проблемні запитання (під час моделювання студент сам повинен визначити розмір кокетки або ширину складки тощо); 2) завдання на розвиток аналітичних здібностей, уміння оригінально мислити, обґрунтовувати власні ідеї (повсякденну сукню перетворити на святкову, запропонувати технологію обробки окремої деталі або вузла); 3) завдання, які сприяють формуванню незалежних власних суджень (підібрати тканину до запропонованих моделей і обґрунтувати свій вибір); 4) завдання, які сприяють розвитку фантазії (розробити модель літньої сукні або добрати відповідне оздоблення і аксесуари до певної моделі).
Під час виконання творчих завдань треба враховувати індивідуальні особливості студентів. Диференціація проявляється у рівні складності завдань, які вони виконують, рівні допомоги викладача або наданні їм повної самостійності. Такі завдання формують навички самостійної діяльності.
Завдяки використанню різних типів та видів творчих завдань можна впливати на розвиток творчих здібностей особистості.
Значний ефект у розвитку творчих здібностей дає фрагментарне використання на заняттях з обслуговуючої праці різнорівневих тестових завдань для стимулювання процесів мислення.
Критерії добору матеріалу для використання на заняттях можна сформулювати таким чином: 1) працюючи над поставленим завданням, учні мають відкривати для себе щось нове, досі їм не відоме. Навчальна новизна такого завдання є важливим стимулом діяльності. Без глибокого інтересу до об’єкта праці неможлива творча діяльність індивіда. Саме інтерес виступає важливим мотиваційним стимулом навчально-трудової діяльності учнів; 2) варіативність завдання: відбір раціонального варіанту виконання. Це ставить студентів перед необхідністю аналізувати свою роботу; 3) посильність і доступність завдання. Треба враховувати індивідуальні особливості студентів: рівень знань, умінь, навичок. Складність поставленого завдання має співвідноситися з їх практичними можливостями.
Наведені критерії взято за основу під час складання різнорівневих карток-завдань. Найчастіше використовують на заняттях із практикуму з обслуговуючої праці такі типи завдань: графічні (побудова креслень спідниці, коміра, ліфу сукні тощо); технологічні (читання, складання, доопрацювання інструкційних технологічних карт, вибір раціональної технології обробки деталі або вузла виробу); конструкторські (розробка конструкції виробу, внесення змін у конструкцію виробу і пояснення своїх дій); розрахункові (визначення розмірів деталей викрійок, кількості тканини); контрольно-тренувальні (знання термінології, знання видів швів та їх використання, перевірка засвоєння програмного матеріалу).
Можна скласти картки трьох рівнів:
Рівень А – шаблонно-тренувальний: містить контрольно-тренувальні запитання та завдання. Графічні – на пояснення креслень викрійок, назву точок і ліній на викрійці. Технологічні – на пояснення технологічних карт.
Дає змогу проконтролювати або закріпити програмний матеріал заняття, забезпечити можливість виникнення позитивних емоцій навчальної діяльності учнів з низьким рівнем розвитку здібностей.
Рівень В – розрахунково-технологічний: визначення розмірів деталей викрійок, складання й доопрацювання технологічних карт. Створює передумови до активної пізнавально-пошукової діяльності, творчого застосування набутих знань, умінь і навичок, ознайомлює з методологією їх практичного використання.
Рівень С – творчий: конструкторські, графічні, технологічні задачі. Дає можливість перейти від шаблонно-споглядального до творчого використання здобутих знань, тобто безпосередньо використати їх для виконання конкретного практичного завдання. Відбувається розвиток особистості, формуються стійкі знання та мотиви їх активного пошуку. Виходячи з цього, можна зробити висновок про значущість задач різних рівнів на розвиток індивідуальних здібностей особистості.

Інноваційна діяльність на уроках трудового навчання в контексті оновлення змісту освітньої галузі «Технологія»

Пріоритетне завдання трудового навчання згідно з Національною доктриною розвитку освіти у ХХІ столітті полягає у формуванні технологічно грамотної особистості, забезпеченні підготовки її до трудової діяльності в умовах високотехнологічного інформаційного суспільства.
Змістову основу підготовки майбутніх вчителів трудового навчання до інноваційної педагогічної діяльності повинні складати нововведення, що застосовуються на сучасному етапі у процесі трудової підготовки школярів.
Під час вивчення шкільного предмета учнів залучають до трудової діяльності в різних сферах виробництва та домашнього господарювання. Учителі трудового навчання вводять учнів у світ сучасного виробництва, знайомлять з науковими основами його організації та управління, технікою та технологіями, основними групами професій, допомагають школярам у професійному самовизначенні. Оновлення змісту освітньої галузі «Технологія» на сучасному етапі, його спрямування та забезпечення умов для реалізації особистісно орієнтованого підходу до трудового навчання створили умови для відродження і застосування методів проектів. Проектно-технологічна діяльність є основою особистісно-орієнтованого навчання, інтегрує всі види сучасної діяльності людини: від появи творчого задуму до реалізації готового продукту. Її використання сприяє вирішенню проблеми диференціації, індивідуалізації навчання, роботи з обдарованими дітьми.
Зміст навчального матеріалу окремих модулів, розділів і тем шкільної програми з трудового навчання дозволяє вчителям розробляти і проводити нестандартні уроки. Специфіка уроків трудового навчання дозволяє використовувати не лише лінійну структуру навчання, коли близько 80% учнів виконують один і той же вид роботи – повторення, вивчення нового матеріалу, виконання практичної роботи, але й паралельну, нелінійну. На уроках нелінійної структури застосовуються групові форми організації навчально-трудової діяльності учнів. Уроки такої структури мають певні переваги, бо дозволяють ефективно працювати в умовах диференціації навчання. Проте, такі уроки складніші для управління, їх проведення потребує високої майстерності вчителя.
Останнім часом у практику ширше впроваджуються інтерактивні методики (навчання у взаємодії), використання яких можливе за умови парних та групових форм організації начально-трудової діяльності. Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це взаємне навчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель – це рівноправні суб’єкти навчально-виховного процесу.
Під час організації такої роботи постають питання оптимального комплектування гомогенних та гетерогенних груп школярів з урахуванням особливостей розвитку особистісних якостей, які проявляються на уроках трудового навчання й вибору групової форми роботи учнів (індивідуальної, диференційованої, спільної). Отже, теоретичну основу підготовки студентів до інноваційної діяльності складають такі напрями інноваційної діяльності вчителів трудового навчання, як: створення авторських програм (внесення змін у зміст шкільного предмета), запровадження у процес трудової підготовки школярів різноманітних типів, форм, методів навчання, ефективне поєднання традиційних та інноваційних підходів до організації навчально-виховного процесу (індивідуалізація навчання, робота з обдарованими дітьми, інтерактивні методики, нестандартні уроки, метод проектів, теорія вирішення винахідницьких задач, дидактичні ігри тощо), добір та створення засобів навчання, організація роботи учнів з навчальною інформацією на заняттях трудового навчання, пошук ефективних форм взаємодії вчителя та учнів, видів підтримки й допомоги школярам під час виконання практичних завдань. Звісно, що основа цих умінь та навичок закладається під час навчання. Цю умову необхідно використати під час викладання методичних курсів з предметів, що становлять основу технологічного навчання.
Важливе завдання професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання полягає у підготовці творчих педагогів, здатних самостійно мислити, аналізувати різноманітні методичні і практичні матеріали, альтернативні підручники, програми, здійснювати їх відбір і будувати власну роботу у відповідності до сучасних вимог розвитку системи освіти. Випускник повинен вміти самостійно оцінювати і творчо застосовувати будь-які традиційні або нові підходи у трудовому навчанні.
Майбутні вчителі трудового навчання повинні оволодіти базовими знаннями з педагогічної інноватики, інформацією про процеси оновлення сучасної загальноосвітньої школи, інноваційні підходи, що застосовуються в освітній галузі «Технологія», ознайомитися з досвідом вчителів-новаторів, які працюють у фаховій галузі, а також вчителів інших предметів.
На основі проаналізованих існуючих в теорії і практиці підходів розв’язання проблеми підготовки майбутніх вчителів до інноваційної діяльності, можна зробити висновок, що у процесі такої підготовки актуалізується проблема практичного освоєння майбутніми вчителями інновацій (загально-педагогічних, професійно-фахових, персонал-технологій). Аналіз теоретичних підходів до підготовки майбутніх учителів трудового навчання як суб’єктів інноваційної діяльності дозволив визначити, що на сьогодні необхідне використання таких форм і методів, які поєднують інформаційно-просвітницьку та діяльнісну складові підготовки і спрямовані на формування особистості майбутніх учителів, здатних на високому рівні виконувати свою місію в соціальній і професійній структурі суспільства.
Василь Прохорович, викладач кафедри ЗТДМНВК

Современный урок технологии

Урок является основной формой организации учебного занятия. В педагогике существует много различных определений урока. По мнению А.А. Вагина, урок - это такая форма организации педагогического процесса, при которой педагог в течение точно установленного времени руководит коллективной, познавательной и иной деятельностью постоянной группы учащихся (классов) с учетом особенностей каждого из них, используя виды, средства, методы работы, создающие благоприятные условия для того, чтобы все ученики овладевали основами изучаемого предмета непосредственно в процессе обучения, а также для воспитания и развития познавательных способностей и духовных сил школьников.
И.П. Подласый считает, что урок - это законченный в смысловом, временном, организационном отношении отрезок (этап, звено, элемент) учебного процесса, основная форма обучения с триединой целью: обучить, воспитать, развить.
Проблема урока интересовала многих методистов, психологов, педагогов. Такие авторы как - Я.А. Коменский, И.Ф. Гербард, И.Г. Песталоцци, К.Д. Ушинский, Я.В. Давид предлагали различные формы урока. Наибольшее распространение получила классно-урочная система обучения Я.А. Коменского. В дальнейшем она усовершенствовалась. Сущность системы Я.А. Коменского состоит в разделении учащихся на классы. При этом программа изучения каждого предмета состояла из разделов, а они в свою очередь делились на темы, прорабатываемые на 40-50 минутных уроках под руководством учителя. Такая система преподавания используется и в наше время.
Характеристика современного урока.
1. Урок как целостная система.
В условиях существующих организационных форм обучения применяется многообразный арсенал различных методических средств. От формы организации обучения во многом зависит выбор тех или иных источников, из которых учащиеся получают знания. Поэтому одной из важнейших задач методики является разработка форм организации обучения в единстве с раскрытием их методических возможностей.
Наибольшее распространение, как в нашей стране, так и за рубежом получила классно-урочная система обучения, творцом которой считается Я. А Коменский. В течение 300 лет эта система поверглась дальнейшему совершенствованию с участием тысяч учителей, методистов и таких выдающихся педагогов-мыслителей, как И. Ф. Гербард, И. Г. Песталоцци, К. Д. Ушинский, Я. В. Давид, Б. Наврочиньский и другие. Существо системы Я. А. Коменского состоит в разделении учащихся на классы, реализующие соответствующие программы обучения. При этом программа изучения каждого предмета состояла из разделов, а они в свою очередь делились на темы, прорабатываемые на 40 - 45 - минутных уроках под руководством учителя.
Классно-урочная система выдержала испытание в течение нескольких столетий и, несмотря на острую критику, сохраняется до настоящего времени почти во всем мире. Но в то же время эта система в ряде европейских стран и США в настоящее время претерпевает значительную эволюцию.
Ключевым компонентом классно - урочной системы организации обучения является урок.
Что такое урок? Однозначный ответ на этот вопрос затруднителен. До настоящего времени в педагогической науке преобладающим является мнение, согласно которому урок - это систематически применяемая для решения задач обучения, воспитания и развития учащихся форма организации деятельности постоянного состава учителей и учащихся в определенный отрезок времени.
В этой форме урока представлены все компоненты учебно-познавательного процесса: цель, содержание, средства, методы деятельности по организации и управлению и все его дидактические элементы. Его сущность и назначение в процессе обучения как целостной динамической системы сводятся, таким образом, к коллективно-индивидуальному взаимодействию учителей и учащихся, в результате которого происходит усвоение учащимися знаний, умений и навыков, развитие их способностей, опыта деятельности, общения и отношений, а также педагогического мастерства учителя.
Дидактика дает и другие аспекты понятия «урок»:
Урок - это организационная единица учебного процесса в достижении завершенной, но частичной цели обучения.
В приведенных выше определениях можно также выделить специфические признаки, отличающие урок от других организационных форм. Это постоянная группа учащихся, руководство деятельностью учащихся с учетом особенностей каждого из них и овладение основами изучаемого непосредственно на уроке.
Решая конкретные задачи в каждом отдельно взятом временном отрезке учебного процесса, урок является частью темы, курса учебного предмета и соответственно занимает свое место в системе учебного предмета, темы программы и решает свойственные ему на данный момент дидактические цели, соотнесенные с учебно-воспитательными задачами курса.
Следует отметить, что преимущество урока как формы организации педагогического процесса состоит в том, что он имеет:
1) благоприятные возможности для сочетания фронтальной, групповой и индивидуальной работы;
2) позволяет учителю систематически и последовательно излагать материал, управлять развитием познавательных способностей и формировать научное мировоззрение учащихся;
3) стимулирует другие виды деятельности школьников, в том числе внеклассную и домашнюю;
4) на уроке ученики овладевают не только системой знаний, умений и навыков, но и самими методами познавательной деятельности.
Несмотря на малую длительность, урок сложный и ответственный этап учебного процесса. От качества отдельных занятий в конечном итоге зависит общее качество школьной подготовки. Поэтому основные усилия теоретиков и практиков во всем мире направляются на создание и внедрение таких технологий урока, которые позволяют эффективно и в краткие сроки решать задачи обучения данного состава учащихся.
Создание методического проекта любого урока начинается с осознания и правильного, четкого определения его конечной цели - чего учитель хочет добиться; затем установления средства - что поможет учителю в достижении цели, и далее определения способа - как учитель будет действовать, чтобы цель урока была достигнута.
Усвоение логически завершенной части содержания курса осуществляется в процессе взаимосвязанной деятельности учителя и учащихся, направленной на их обучение, воспитание и развитие.
Урок требует постоянного совершенствования и модернизации. Только творческий подход к уроку с учетом новых достижений в области педагогики, психологии и передового опыта обеспечит высокий уровень преподавания. Поэтому дать качественный урок - дело непростое даже для опытного учителя.
Урок как основная форма органично дополняется другими формами организации педагогического процесса. Это дополнительные формы (экскурсии, консультации, дополнительные занятия) и вспомогательные формы, направленные на удовлетворение многосторонних интересов и потребностей учащихся в соответствии с их склонностями. К ним относятся групповые занятия и разнообразные формы кружковой работы.
Наряду с постоянно действующими формами организации внеучебной деятельности большое значение в структуре образования имеют и эпизодические мероприятия, такие, как олимпиады, конкурсы, выставки.
При умелом использовании основной, дополнительной и вспомогательной форм обучения достигается высокая эффективность в изучении технологии.
Современная педагогика относит к уроку, как основной форме организации учебно-воспитательного процесса в школе, следующее:
- требования, предъявляемые к современному уроку технологии, его содержательные взаимосвязи с предшествующими уроками, место каждого урока в теме, разделе, курсе технологии;
- образовательно-воспитательные и развивающие цели каждого урока и системы уроков;
- дидактическое оборудование урока;
- планирование системы уроков по теме, разделу курса, проблемам, отражающим технологические этапы изготовления или приготовления;
- подготовка учителя к уроку, тематическое планирование, план-конспект;
- организация познавательной деятельности учащихся на уроках различных типов, особенности уроков в разных классах.
В вышеизложенном отражены принципиальные вопросы, относящиеся к разделу об уроке, хотя возможны и варианты.
Все вышеперечисленное позволяет сделать вывод об актуальности проблем современного урока и показывает, что урок, будучи целостной системой, не является застывшей категорией педагогики.
2. Типология и структура урока.
Особое внимание современные педагоги уделяют проблеме типологии и структуры урока. Структура урока и формы организации учебной работы на нем имеют большое значение, как в теории, так и в практике современного урока, поскольку они в значительной степени определяют эффективность обучения, его результативность.
Каждый урок имеет свою структуру. Под структурой урока следует понимать соотношение элементов (этапов, звеньев) урока в их определенной последовательности и взаимосвязи между собой.
Элементы - виды деятельности учителя и ученика. Элементами урока являются: организационный момент; проверка знаний предыдущего учебного материала, логически связанного с содержанием данного урока; переход к новому материалу; изучение нового материала; закрепление; подведение итогов урока; домашнее задание. Эти структурные элементы на многих уроках в основном реализуются. Необходимы и уроки с преобладанием того или иного звена процесса обучения или где опускаются те из них, которые не обязательно вводить в его структуру. Структура каждого урока зависит от содержания учебного материала, дидактической цели (или целей), типа урока, возрастных особенностей учащихся и особенностей класса или коллектива. Структура урока совершенна в том случае, если учитывает закономерности обучения, условия педагогического процесса в данном классе и позволяет удачно реализовать педагогический замысел учителя. Следовательно, не структура урока, взятая сама по себе, а ее соответствие педагогическим условиям и замыслу оказывает влияние на эффективность обучения.
В настоящее время структура урока должна отражать: закономерности процесса обучения как явления действительности, логику процесса учения; закономерности процесса усвоения, логику усвоения новых знаний, как внутреннего психологического явления; закономерности самостоятельной мыслительной деятельности учащегося как способов его индивидуального познания, отражающего логику познавательной деятельности человека, логику преподавания; виды деятельности учителя и учащихся как внешние формы проявления сущности педагогического процесса. Элементами урока, которые при своем взаимосвязанном функционировании отражают эти закономерности, являются актуализация, формирование новых понятий и способов действий и применение усвоенного.
Роль вышеперечисленных структур сводится к следующему: если дидактическая структура урока является постоянной и в деятельности учителя выступает в виде общего предписания, общего алгоритма организации урока, то методическая подструктура- величина переменная, характеризующая большой вариативностью, обязывает его планировать конкретные виды деятельности: выполнение упражнений, решение задач, ответы учащихся; объяснение материала с применением адекватных методов и средств; решение практических и учебных задач под руководством учителя и самостоятельно.
3. Требования к современному уроку.
Зная характеристику урока, как целостной системы, учитывая особенности типологии и структуры уроков, необходимо остановиться на современных требованиях к уроку технологии.
В основе рациональной организации урока лежат требования, соблюдение которых позволяет учителю повысить коэффициент полезной деятельности учащихся, а следовательно, и качество их подготовки. В совокупности эти требования ориентируют учителя на оптимальную структуру урока, и позволяют ему упорядочить урок, повысить его эффективность. Эта совокупность требований одновременно является и критерием качества проведенного урока. Разумеется, такая система требований никоим образом не исключает творчества учителя. Напротив, она помогает направить его творчество в правильное русло.
Рождение любого урока начинается с осознания его целей. В противном случае урок будет аморфным, случайным. Затем учитель определяет наиболее оптимальный тип урока для достижения целей, тщательно продумывает, где и какими средствами он планирует выполнить поставленные цели. Такое стратегическое планирование принципиально необходимо. Эта деятельность учителя направляется требованиями к структуре урока.
Урок начинается с его подготовки: готовится к работе кабинет, оборудование для опытов, отбираются необходимые дидактические материалы. Вся эта деятельность учителя определяется требованиями к подготовке и организации урока.
На одном уроке решается множество разнообразных задач, но на одном уроке все перечисленные требования не могут быть реализованы. Они реализуются в системе уроков.
Требования к структуре говорят о необходимости:
1. Правильно определить дидактические и воспитательные цели урока и его значение в системе уроков по теме (весь материал урока расчленяется на законченные в смысловом отношении части, для каждой части определяется конкретная цель и продумываются оптимальные средства ее достижения);
2. Определить тип урока, продумать и обосновать его структуру (все части урока должны быть взаимосвязанные друг с другом);
3. Связать данный урок с предыдущим и последующими уроками;
4. Отобрать и применить оптимальные сочетания методов изучения нового материала;
5. Обеспечить систематический и разнообразный обучающий контроль знаний учащихся;
6. Продумать систему повторения и закрепления изученного материала;
7. Найти оптимальное место домашнему заданию, которое является тщательно продуманным продолжением данного урока и подготовкой к следующему, минимальным по объему, своевременным и всем понятным, учитывать индивидуальные возможности учащихся.
Требования к подготовке и организации урока сводятся в основном к следующему:
1. Обеспечить на уроке охрану здоровья школьников (соблюдать технику безопасности, гигиену труда, чистоту помещения);
2. Начинать подготовку к каждому конкретному уроку с планирования системы уроков по данной теме (необходимо заблаговременно отобрать учебный материал к каждому уроку, определить его объем и сложность применительно к данному классу, а также наметить все основные виды работ на уроке);
3. Своевременно подготовить к каждому уроку демонстрационный и дидактический материал, технические средства обучения;
4. Обеспечить разнообразие типов урока в системе уроков по данной теме;
5. Создать возможность для учащихся часть знаний на уроке получать самостоятельно под руководством учителя, что позволит сделать обучение в принципе самоподдерживающимся процессом.
Существуют определенные требования к содержанию урока и процессу учения:
- урок должен быть воспитывающим. Это означает, что материал урока необходимо использовать в целях воспитания учащихся. В процессе учебы школьники должны осознавать себя гражданами общества;
- обязательно выполняются требования, вытекающие из основных дидактических принципов (обеспечить изучение основ науки, систематичность и прочность знаний, учет индивидуальных возможностей, связь полученных знаний с жизнью). Система уроков должна постоянно стимулировать и мотивировать положительное отношение школьников к учению, ориентировать их в выборе профессии;
- в процессе учения надо воспитывать аккуратность, терпеливость, упорство в достижении цели, умение вести себя в коллективе.
Требования к технике проведения современного урока можно сформулировать так:
1. Урок должен быть эмоциональным, вызывать интерес к учению, воспитывать потребность в знаниях;
2. Темы и ритм урока должны быть оптимальными, действия учителя и учеников завершенными;
3. Необходим полный контакт во взаимодействии учителя и учащихся на уроке, педагогический такт (недопустимы прямые и косвенные оскорбления учащихся);
4. Создать атмосферу доброжелательности и активного творческого труда;
5. Менять по возможности виды деятельности учащихся, оптимально сочетать разнообразные методы обучения;
6. Обеспечить соблюдение единого орфографического режима, принятого в школе;
7. Управлять учебным процессом на уроке. Большую часть урока активно работают учащиеся.
Реализация предложенной совокупности требований к системе уроков обеспечит необходимый уровень организованности, а, следовательно, и качества урока в современной школе.
Таким образом, современный урок складывается из понимания его, как целостной системы при учете типологии и требований к его подготовке и проведению.
Каким из общих требований должен отвечать качественный современный урок технологии? Каковы основные характерные черты этого урока?
Главная черта качественного урока технологии и главное требование к преподаванию технологии в целом - высокий научно- теоретический уровень, соответствие преподавания современному состоянию педагогической науки, передовой практике, закономерностям учебно-воспитательного процесса. При этом в школьный курс технологии как учебного предмета в общеобразовательной школе должно быть ориентировано, прежде всего, на овладение учащимися основами знаний по предмету, социальном, духовном, нравственном опыте предков, традициях государства, вооружение учащихся методами решения практических задач, умение работать с инструментами и оборудованием.
Важнейшим требованием к уроку, характерным признаком каждого урока является ясность учебной цели, неразрывная связь в решении основных образовательных, воспитательных и развивающих задач и четкое, последовательное их осуществление в ходе проводимого урока.
Большое значение имеет определение учителем главного существенного для каждого урока, с тем, чтобы оно было понято и усвоено всеми учащимися класса. Содержание учебной программы (на конкретный урок), образовательные, воспитательные и развивающие задачи урока, возраст учащихся, уровень их знаний, умений и навыков - все это определяет отбор материала, выделение главного в нем, а также методы и приемы, используемые учителем на уроке, содержание, образовательные, воспитательные и развивающие задачи урока, возраст учащихся, уровень их знаний, умений имеют определяющее значение при подборе материала к уроку, планировании его типа и структуры, при выборе наиболее целесообразных и эффективных для данного урока методов и приемов.
Сочетание индивидуальной и коллективной работы в процессе изучения нового материала, опроса, повторения и закрепления, умение учитывать при этом индивидуальные особенности каждого учащегося, сильные и слабые стороны в их знаниях и навыках - также одна из наиболее важных, характерных черт качественного урока.
Качественный урок характеризуется совместной активной работой и тесным творческим взаимодействием учителя и учащихся, на основе чего может быть достигнута триединая цель: обучить, воспитать, развить. С учетом этого общие требования к качественному, современному уроку конкретизируются в дидактических, воспитательных и развивающих требованиях.
Продумав содержание и методику проведения урока, учитель выполняет разработку конспекта. В нем учитель фиксирует все то, к чему он пришел в результате изучения специальной и методической литературы, структурно - функционального анализа и своих размышлений над предстоящим уроком. Конспект отражает педагогический замысел урока и является его моделью, сценарием, раскрывая ход урока, деятельность учителя и учащихся на всех его этапах. Конспект нужен для подготовки к уроку, так как работа над ним помогает организовать учебный материал, логическую последовательность его изложения, определить соотношение звеньев урока, уточнить формулировки и понятия. На уроке же следует руководствоваться развернутым планом
Разрабатывая конспект, учитель выясняет, нужна ли на этом уроке проверка знаний, умений и навыков, изучение нового, закрепление и повторение, задание на дом; какова последовательность расположения этих звеньев обучения; сколько времени следует отвести на каждый этап работы. Он отбирает оптимальное сочетание методов, приемов, средств и организационных форм обучения. Это могут быть словесные, печатные, наглядные или практические методы, проблемно - поисковые или репродуктивные, самостоятельные виды деятельности или под руководством учителя. Надо четко себе представлять слабые и сильные стороны методов и их сочетаний. Решение о методах и приемах работы учитель принимает после отбора содержания и планирования задач с учетом специфики класса и своего стиля работы. Учитываются также состояние учеников, их возможное настроение и работоспособность, возможности кабинета технологии, имеющееся время.
В конспекте учитель дает формулировку вопросов для опроса, прописывает переход к началу изложения нового материала, записывает выводы, формулировки и обобщения. Излагается также тот или иной вид рассказа учителя на уроке, методика преподавания. Учитель намечает вопросы и задания учащимся по ходу наложения нового, способы работы с картиной, картой, иллюстраций, предусматривает запись терминов, схем на классной доске. Все это позволяет достичь четкости и выразительности на уроке, сделать объяснение ярким, эмоциональным и убедительным. Дословная запись дает возможность подготовиться к свободному (без конспекта) изложению материала на уроке.
Конспект включает наименование темы урока, цель, перечень оборудования, содержание учебного материала и методику его изучения.
Освоив преподавание, учитель вместо конспекта пользуется на уроке развернутым планом. В нем прописаны структурные элементы урока, по пунктам указано, что входит в каждое звено урока и какова деятельность учителя и учащихся. В рабочем плане излагается порядок объяснения нового материала, указывается объем главного и неглавного материала, выделяются ключевые положения, понятия. Здесь же пометки, как соотнести устное изложение нового с учебником.
В виде сложного плана учитель записывает основные и дополнительные вопросы для повторения. Рядом с вопросами и заданиями помечает приемы проверки: «фронтальная беседа», «запись на доске», «развернутый ответ», «вопрос сильному ученику» и так далее. Делаются также указания по использованию оборудования урока, учебных пособий, документов, дополнительной литературы, перечисляются задания.
План урока должен быть посильным для учащихся, реальным. Надо продумать, как приспособить теоретическое и методическое содержание урока к конкретному классу, какая ситуация сложилась к уроку, как будет стимулирована деятельность учащихся, каковы возможные их достижения на уроке. В хорошем плане словесной информации немного, но много графических и схематических обозначений, здесь также различные стрелки, подчеркивания, указания по ведению урока. Это программа управления процессом обучения. Важно определить, какой объем работы выполняют ученики на всех этапах урока, что будет делать при этом каждый ученик.
Таким образом, уроку технологии присущи все требования, относящиеся к современному уроку, но, тем не менее, урок технологии - особый урок и это отражает предложенный материал.

Основные требования к уроку.

1. При планировании проведения урока должны соблюдаться четкость и ясность основных учебно-воспитательных целей, которые должны быть достигнуты в результате проведения занятия.
2. Правильный подбор учебного материала для урока в целом и каждой его части (изложение и закрепление теоретического материала, организация практической работы учащихся и т.д.). Материал подбирается, исходя из целей и темы урока, а также уровня предшествующей подготовки учащихся. Для организации на уроке практической работы очень важен подбор объектов труда, т.е. изделий, которые изготавливают ученики, выбор заготовок и разработка технологического процесса их обработки для получения готовых изделий.
3. Соответствие объекта труда изучаемой теме программы.
Выбор наиболее целесообразных методов обучения для каждого этапа урока. При этом учитываются цели, специфика учебного материала, уровень подготовки учащихся, материальное оснащение, опыт самого учителя.
4. Организационная четкость урока: своевременное начало и окончание, распределение времени на каждый этап и т.д.
5. Достижение целей урока. Усвоение учебного материала всеми учащимися. Выполнение развивающей и воспитательной функции урока.

Структура урока технологии

1. Организационная часть (3 мин):
 контроль посещаемости;
 проверка готовности учащихся к занятию;
 сообщение темы и цели урока;
 проверка знаний учащихся ранее изученного учебного материала (7 мин)
2. Теоретическая часть (15 мин):
 изложение нового материала.
3. Практическая часть:
 вводный инструктаж (10 мин) - обязательный показ и пояснение рациональных приемов в работе, а также приемов самоконтроля за ее ходом и результатами;
 самостоятельная работа учащихся (30 мин) – выполнение учащимися полученного задания;
 текущий инструктаж – проверка организации рабочих мест, соблюдение безопасных приемов работы; проверка правильности выполнения трудовых приемов и технологической последовательности; обучение самоконтролю и взаимоконтролю; дополнительные задания для сильных учеников.
4. Организационно-заключительная или итоговая часть (15мин):
 прием учителем выполненных работ
 заключительный инструктаж – анализ типичных ошибок, раскрытие их причин, дополнительное объяснение и показ приемов работы
 сообщение оценки работы каждого учащегося
 приведение в порядок рабочих мест.
5. Общие замечания по уроку и его оценка.*
 На этом этапе обсуждается, достигнута ли цель урока, целесообразность затраченного времени на каждый этап, общая оценка урока, даются другие замечания, рекомендации.

Включение приемов исследовательской работы в урок

Из опыта работы учителя технологии МОУ «Средняя общеобразовательная школа №16» г.Балаково Саратовской области Капаевой Светланы Владимировны
2009
В современной российской школе знания осваиваются преимущественно вербально, и процесс обучения чаще всего не вызывает интереса у школьников. Поэтому перед учителем встает вопрос: как сделать, чтобы эти знания воспринимались эффективно на личностном уровне?
Для меня, учителя технологии, приоритетными педагогическими технологиями в работе являются:
• личностно-ориентированный подход;
• технология сотрудничества и развивающего обучения;
• проблемные, поисковые, творческие подходы на основе активизации мыслительно-аналитической деятельности учащихся;
• технологии на основе гуманизации и демократизации отношений;
• информационные системы и технологии.
Исходя из опыта своей работы, считаю, что в реализации перспективных педагогических технологий особое место занимает включение в урок приемов исследовательской работы. Такой подход позволяет перевести ученика из слушателя в активного участника процесса обучения.
Работа с литературой
Любое исследование невозможно без самостоятельной работы школьников с учебником, справочной литературой, дополнительными источниками (сеть Internet). В качестве литературных источников на занятиях по технологии использую учебники «Технология», справочники, научно—популярную тематическую литературу по различным видам труда. При работе с литературой учитываю возраст учащихся, темп их чтения и усвоения материала. В 5 классе даю учащимся прямые указания, какой фрагмент текста книги следует прочитать, какой таблицей воспользоваться в справочнике. В 6 классе с помощью наводящих вопросов предлагаю ученикам выбрать нужную для работы часть текста. В 7 классе вопрос не конкретизирую, обращаю внимание учащихся на цель работы и смысл содержания текста разделов книги. В 8 классе предлагаю ученикам самим подобрать необходимый источник и найти нужный материал.
Лабораторный опыт
Это непродолжительное по времени исследование, позволяющее зафиксировать количественные или качественные характеристики изучаемого объекта, процесса или явления. Опыт служит доказательством сделанного учителем утверждения о характеристиках и свойствах какого-то объекта. Например, в 5 классе на занятии по кулинарии ученики проводят опыт «Определение свежести яйца», в результате которого делают вывод о качестве яиц и возможности их использования в различных блюдах.

В старших классах учащиеся проводят опыты по свойствам веществ, например с солью, сахаром (растворимость, концентрация), содой, столовым уксусом (химические реакции).
Лабораторная работа
Выполняется на специальном оборудовании, позволяющем быстро и наглядно получить необходимые результаты серии лабораторных опытов. Провожу по специально подготовленным для учащихся инструкционным картам. В этих картах дается название и цель работы, перечисляется оборудование, которое должны использовать учащиеся, указывается последовательность выполнения заданий. Лабораторные работы провожу фронтально, т.е. все учащиеся одновременно выполняют одни и те же задания. Познавательную активность учащихся можно стимулировать введением в инструкции заданий исследовательского характера, задач по поиску возможных ошибок и отклонений в измерениях и результатах, по интерпретации результатов для той или иной практической деятельности. Лабораторные работы по технологии связаны с изучением материалов (древесины, тканей и др.), исследованием их механических, технологических и других свойств, изучением конструктивного устройства рабочих и измерительных инструментов и приборов, приспособлений. Например, при выполнении лабораторной работы по определению свойств тканей учащиеся проводят исследования по растяжимости, гигроскопичности, усадке хлопчатобумажной и льняной ткани (5 класс), шерстяной и шелковой ткани(6 класс), синтетическим и искусственным тканям (7 класс).
Лабораторно-практическая работа
Выполняется на оборудовании, применяемом в быту и на производстве. В процессе исследований возможно изменение состава и структуры элементов лабораторной установки. Например, знакомя учащихся с приспособлениями к швейной машине, рассказываю о приспособлениях и специальных машинах, которые используются на производстве и беседую о том, какие приспособления и специальные машины хорошо бы сконструировать, чтобы облегчить выполнение трудоемких операций. Ознакомление с проблемами и перспективами науки и техники ставит учащихся в положение будущих участников решения этих проблем, необходимой ступенью к которому является усвоение основ исследовательской работы, приобретение необходимых знаний, умений и навыков. В старших классах учащимся предоставляется большая самостоятельность в процессе выполнения практических работ. Постепенно от руководства деятельностью учащихся перехожу к консультационной, наблюдательной и контролирующей работе.
Проекты, исследования
Особое место в формировании исследовательской культуры учащихся на уроках технологии занимает метод проектов. Действенность этого метода обусловлена тем, что он позволяет учащимся выбрать деятельность по своим интересам и через дело, которое соответствует их способностям, формирует ключевые компетенции. Выполняя проекты, школьники осваивают методы творческой деятельности, учатся самостоятельно находить и анализировать информацию, получать и применять знания по различным отраслям, приобретать умения и навыки практической работы, опыт решения реальных задач.
На выполнение проекта программой по образовательной области «Технология» отводится по 10 часов в 5-7 классах , 8 часов в 8 классах, но с учетом национально-регионального компонента и компонента образовательного учреждения количество часов может быть увеличено.
В 5 классе я использую мини-проекты, например, «Чай пить – приятно жить». Проект рассчитан на 3 урока, очень важно осуществлять индивидуальный подход в руководстве проектной деятельностью школьников этого возраста. Сильные ученики могут выполнить мультимедийную презентацию с ответами на проблемные вопросы, поставленные учителем. Ребята послабее – оформить информационный бюллетень, например, «Национальные способы заваривания чая». Возможно сочетание индивидуальной и коллективной работы. Познакомиться с этим проектом можно в сообществе « Уроки творчества: искусство и технология в школе» (Копилка уроков. Уроки Технологии, Капаева С.В., Технология 5 класс. Кулинария, проект «Чай пить – приятно жить» для урока «Горячие напитки»).
При выполнении проектов учащиеся оформляют пояснительную записку, одним из разделов которой является исследовательский раздел. Например, учащиеся 6 класса в ходе выполнения проекта могут проводить экологическое исследование, в ходе которого делают вывод о том, не принесет ли эксплуатация проектного изделия вред окружающей среде. В 7-8 классах ученики выбирают разноуровневые математические, химические, физические, социологические исследования в зависимости от темы проекта.
Знания и умения, приобретаемые учащимися на уроках технологии, очень разнообразны и тесно связаны с другими общеобразовательными предметами – физикой, химией, биологией, математикой, историей, литературой и др. Поэтому, организуя исследовательскую работу учащихся, я использую межпредметные связи, учитывая знания, полученные учащимися по другим предметам и опираясь на эти знания.
У старшеклассников 9-11 классов наибольший интерес вызывают интегрированные межпредметные проекты, например, технология+ОЗОЖ; технология+экология, технология +биология. Это исследования или информационные проекты, темы которых предлагают сами ребята: «Что полезно для ума?» (рацион питания школьника при подготовке к экзаменам); «Осторожно, еда» (или «Что такое ГМО?»); «Формула красоты»; «Мои профессиональные планы и карьера». Моя роль - консультант, организатор имитационных игр (производитель-потребитель, конструктор-технолог, дизайнер-производитель и т.д.). Учащиеся охотно участвуют в тренингах по элементам публичной защиты проектов и исследований, пользованию экспертными анкетами, разработкой критериев оценки.
Вывод:
Включение приемов исследовательской работы в урок способствует развитию творческих способностей учащихся, их самостоятельности на всех этапах познавательного процесса от постановки целей и задач выполнения учебного задания до применения и использования знаний на практике. На уроках технологии такая деятельность заключается в формулировании целей и задач предстоящего исследования, нахождении необходимых знаний, выполнении на их основе практических работ: написание мини-сочинений «Обоснование выбора темы исследования», критический анализ литературы (описательно-исследовательские работы), составление чертежей, схем, разработка технологических процессов, конструирование предметов и разнообразных устройств, их оформление, изготовление предметов и т.п.
Развитие интереса к работе зависит от творческой атмосферы на уроке при проведении практических работ (разнообразие изделий, способы их оформления) и стимуляции самостоятельной практической или исследовательской деятельности.
Советую прочитать
Воровщиков С.Г., Новожилова М.М. Школа должна учить мыслить, проектировать, исследовать: Управленческий аспект, М.: 5 за знания, 2007.
Дикова Е.А. Интеграция материальных и информационных технологий в проекте, Научно-методический журнал Школа и производство, 2008, №7, с.33.
Новожилова М.М., Воровщиков С.Г., Таврель И.В. Как корректно провести учебное исследование: От замысла к открытию, М.: 5 за знания, 2008.
Степанова М.В. Учебно-исследовательская деятельность школьников в профильном обучении, - СПб., 2005.
Татьянкин Б.М. Исследовательская деятельность учащихся в профильной школе, М.: 5 за знания, 2008.
Методика обучения учащихся технологии: Книга для учителя./ Под редакцией Симоненко В.Д. Брянск: Ишим,2004.

Використання ескізів та начерків на уроках трудового навчання

КУРСОВА РОБОТА
Використання ескізів та начерків
на уроках трудового навчання
План
Вступ
І Теоретичні основи виконання начерків та ескізів на заняттях трудового навчання
1.1 Аналіз літератури та педагогічного досвіду
1.2 Сутність використання начерків та ескізів на заняттях обслуговуючої праці
1.3 Аналіз програми з розділу „Проектування виробів” в 8-9 класах
ІІ Методичні основи навчання з виконанням ескізів та начерків з розділу „Проектування виробів” в 8-9 класах
2.1 Розробка методики інтерактивного навчання виконання ескізів та начерків у 8 – 9 класах.
2.2 Планування занять з трудового навчання розділу „Проектування виробів”
2.3 Експериментальна перевірка ефективності розробленої методики
Висновки
Література
Додатки
Вступ
Формування естетичних смаків школярів на уроках трудового навчання має специфічні особливості, які визначаються змістом та умовами їхньої навчальної діяльності. На уроках трудового навчання, на відміну від уроків мови i літератури, образотворчого мистецтва та багатьох інших навчальних предметів, де в учнів формуються уявлення про такі естетичні категорії, як прекрасне i потворне, величне i низьке, трагічне i комічне та багато інших, виникає можливість розкрити i показати їм взаємовідношення між виробництвом, технікою i мистецтвом. I це цілком закономірно, адже сприйняття i розуміння людиною прекрасного виникло, головним чином, у процесі трудової діяльності. Працюючи, людина діставала задоволення від успішних творчих, фізичних i розумових зусиль, від корисності вдосконалення особисто виготовлених предметів, перетворення довкілля[ Данькова.Т.н. як засіб.с.11..]
Взагалі , навички малювання перші люди здобули шляхом безпосереднього спостереження й відтворення побаченого. Наприклад, у Стародавній Греції навіть було закладено метод наукового розуміння мистецтва [Ростовцев. Методика преп.с.15 ]. Ще здавна, створюючи різні утилітарні предмети, людина намагалася надати їм красивого вигляду. Від кустарного виготовлення речей люди поступово переходили до створення їх у майстернях (мануфактурне виробництво), а згодом — до машинного виготовлення. Якщо на початку машинного виробництва основну увагу приділяли вдосконаленню конструкції i дії машин, механізмів, виробів, то з поширенням промислових товарів виникла потреба в їх належному естетичному вигляді. Англійський філософ i мистецтвознавець Дж. Рескін закликав повернутися до ручної праці а художник М. Реpix приходив у розпач від того, що машинна продукція, начебто, втрачає оригінальність i красу. [ Данькова.Т.н. як засіб формув.с.11..]
Це доводить, що відчуття i розуміння людиною прекрасного виникло в результаті праці. У праці людина отримує насолоду від результатів успішних творчих зусиль, від досконалості форм виготовлених нею предметів.
Одні педагоги вважають, що головна мета праці — процес оволодіння навичками, точність i чіткість виконання вправ. Другі - що метою є кінцевий результат, продукт праці. Інші стверджують, що процес праці не головне, а важливо, щоб школярі допомагали один одному, проявляли турботу.
Мета праці , або як кажуть - установка, полягає не лише в створенні суспільно корисних об’єктів праці , а i в поєднанні навчання й виховання: збагачення учнів знаннями, уміннями i навичками, способами творчої діяльності, розвиток у них уміння бачити красу оточуючого i переносити її на свою практичну діяльність[ ]. І в цьому плані величезні можливості має освітня галузь „Технологія”, предмети якої найбільше підходять для організації стимулювання творчого мислення. Навчаючи при вивченні розділу „Проектування виробів” учнів виконанню ескізів та начерків, використовуючи інтерактивні методики( навчання у співробітництві – учень і вчитель як суб’єкти навчання), іде стимулювання творчого мислення учнів, розвиток власного світогляду, створюються сприятливі умови для формування вмінь і навичок, закріплення їх в процесі індивідуальної і колективної діяльності, розвивається особистість учня, виробляється гнучкість мислення.
Кожний елемент педагогічної системи повинен нести естетичне навантаження в тісному взаємозв’язку з іншими елементами системи: мета праці - з її процесом, процес — з результатом, результат — з особистими відносинами, відносини — з якостями особистості [ Данькова.Т.н. як засіб формув.с.11..].
Плануючи навчання, потрібно переглядати методи, способи і прийоми викладання кожного розділу, теми, уроку. Нові уроки повинні бути позбавленні мертвих застарілих форм і надавати якомога більший творчий простір кожному окремому учню [Ростовцев Н.Н. Методика препод.изобр.иск...с.32]. Цьому сприяє використання ескізів і начерків на уроках обслуговуючої праці.
Таким чином актуальність даної проблеми вказує на недостатність її розробки в теорії та практиці трудового навчання і визначили тему даного дослідження: „Методика навчання учнів 8–9 класів виконанню начерків та ескізів при вивченні розділу „Проектування виробів”.
Мета дослідження – розробити, обґрунтувати та експериментально перевірити методику навчання ескізів та начерків під час вивчення розділу „Проектування виробів”.
Об’єкт дослідження – процес трудового навчання учнів 8 класів.
Предмет дослідження – методика навчання учнів 8 класів виконанню начерків та ескізів при вивченні розділу „Проектування виробів”.
Завдання:
1. Проаналізувати педагогічну літературу та педагогічний досвід вчителів трудового навчання при вивченні розділу „Проектування виробів”.
2. Розкрити сутність навчання виконання ескізів та начерків на уроках обслуговуючої праці.
3. Провести аналіз програми з трудового навчання з метою відбору тем та виявлення знань і вмінь учнів 8 – 9 класів в процесі вивчення розділу „Проектування виробів”.
4. Розробити методику навчання для виконання начерків та ескізів при вивченні даного розділу.
5. Провести планування занять з трудового навчання у 8 – 9 класах з розділу „Проектування виробів”.
6. Експериментально перевірити ефективність розробленої методики.
Методи дослідження: аналіз літератури, аналіз педагогічного досвіду, аналіз шкільних програм, інтерактивна методика навчання.
База дослідження: Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №22, м. Рівне.
1.1 Аналіз літератури та педагогічного досвіду
Дослідження показують, що формування знань, умінь та навичок є загально дидактичною проблемою, проте вона вирішується з урахуванням конкретного змісту навчального процесу. Ряд досліджень, проведених фахівцями трудового навчання, свідчить про те, що формування знань, умінь та навичок під час трудового навчання характеризується своїми особливостями, які не суперечать загальним закономірностям пізнавальної діяльності учнів, а навпаки – при впровадження різних нових методів і прийомів викладання навчального матеріалу стимулюють активність учнів до навчання, зацікавлення у вивчені даного предмету та предметів, пов’язаних з ним, забезпечують не тільки фізичний розвиток учнів, а і моральний, духовний. „Наша педагогічна наука і практика повинні повернутися до реального погляду на людину, щоб побачити її такою, якою вона є” - досить часто підкреслював А.Макаренко. Мова йде про дослідження реальних, а не видуманих механізмів поведінки людини, врахування значення її особистісних потреб, інтересів, прагнення до прекрасного[Красовський М.Сучасні проблеми пед.науки в У.//Шлях освіти. – 2003. - №1. – с.4 ]. Педагогічний процес повинен сприяти формуванню соціально значущих мотивів навчання, духовному піднесенню. В процесі навчання має бути подано простір для творчості, кмітливості, пізнавальної активності дітей.
Так, дослідження Г.Кершентейнера, В.Штена, Ж.Люке, детально розглянуті В.С.Мухіною [С.104] , та їх результати свідчать, що у процесі оволодіння зображенням ескізів та начерків дитина проходить певні фази розвитку. Відбувається вільне відбиття дитиною свого „Я”, аналізу творчої діяльності дітей, яка набуває особливого емоційного забарвлення, коли вона не скута ніякими межами.
Цю ж проблему дослідила Р.Пантєлєєва. Вона у своїй статті „Виготовлення сувенірів як можливість виразити власне „Я”(//Воспитание школьников. – 2004. – №4. – с.27 – 32.) дає методичні рекомендації щодо творчого розвитку і виховання учнів на прикладі гуртка „Сувенір”, керуючись як віковими, так і психологічними особливостями сприйняття учнів:
Виготовити щось власними руками – це можливість виразити власне „Я”. Розуміння цього спонукає далі розвивати і використовувати свої вміння, здібності, талант, фантазію, смак, винахідливість, почуття, охайність, ін. особистісні характеристики. Створюючи, розробляючи щось власне учні тим самим працюють над собою. Вони знаходяться під впливом умов, що формують в них естетичні якості : почуття форми, лінії, кольору. Все це виховує естетичний смак, розвиває потяг до удосконалення своїх умінь, до застосування їх в роботі з різноманітним матеріалом [с.27].
Рисунок ( в тому числі начерки та ескізи) поєднує раціональні та почуттєві компоненти пізнавального і творчого процесів. Це надає можливість ескізам і начеркам, за визначенням Т.В. Горбунової, „поєднувати весь арсенал пізнавальних засобів та прийомів, які виступають специфічним аналогом усіх інших пізнавальних і духовно – практичних форм”.
К.В. Дімор у своїй книзі „Хочу пізнати і намалювати тебе, світ!” розповідає про свою роботу з художньо – естетичного виховання школярів. Автор детально описує методики, принципи і засоби навчання виконанню малюнків, зокрема зображенню ескізів та начерків. К.В.Ділмор приділяє багато уваги, адже це це є першоосновою будь – якого зображення. Найбільше автор описує навчання побудови людини, звертає увагу людини на найбільш лаконічний рисунок. Користуючись словами великого Сергія Ейнштейна вона звертається до учнів: „Беріть з натури лише те, що потрібно, а не все. Знайдіть її зміст”.
Кузін В.С. в праці „Начерки та ескізи” розкриває роль „швидких” рисунків – начерків та ескізів – в естетичному пізнанні дійсності. На прикладі аналізу начерків та ескізів видатних художників минулого і сучасного автор обґрунтовує найбільш характерні і типові методи виконання „швидких” рисунків, відкриває їх психологічні механізми. Окрему увагу він виділяє в книзі методиці виконанню начерків та ескізів з різноманітних об’єктів і явищ: предметів побуту, продуктів харчування, тварин, фігури людини і т.д.
Сокольнікова Н.М. також багато досліджувала способи виконання ескізів та начерків і методи навчання їх в школі. Вона у працях ділиться власним досвідом, даючи досить вагомі рекомендації педагогам.
В книзі „Изобразительное искусство и обслуживающий труд” ряд педагогів розкривають сутність побудови ескізів і начерків на уроках трудового навчання. Розглядаючи дану проблему, що гостро стоїть у сучасній школі, вони дають методичні рекомендації щодо навчання учнів рисунку в техніці „графіка” з метою розвитку творчих, естетичних здібностей учнів, розширення їх кругозору, бачення прекрасного у оточуючому світі.
Завдання використання рисунку для виховання і розвитку особистості вирішувались людством завжди. Дослідження доводять, що саме рисунок був головним засобом пізнання й самовизначення людини [Лернер И.Я Дидакт. Основи..с.34].
Дискусія про пріоритети функцій ескізів та начерків продовжує концепція М.С.Кагана [ с.з11 ], що базується на органічному поєднанні перетворювального, пізнавального, цілісно – орієнтовного і комунікативного видів діяльності. Дослідник доводить, що „усі ці види діяльності, які зливаються в єдине в художній творчості, стають підсистемами певного цілого”. Ю.Б. Борєв доповнив концепцію М.С.Кагана тим, що намітив можливості впливу художньої діяльності на внутрішню суб’єктивну сферу особистості: самооцінку, самопізнання, само створення. [ Борев Ю.Б....С.115 - 117]
Педагогіка має великий досвід виконання ескізів у формуванні пізнавальних здібностей і якостей особистості. Навіть Я.А. Коменський, відомий педагог, довів необхідність використання конкретних наочних образів ( до яких відносяться і ескізи та начерки) в безпосередньому навчанні учнів, так як вони сприймаються учнем краще абстрактних уявлень і слів при описі будь – якого предмету.[ ]
Отже, навчання виконанню ескізів і начерків на уроках допомагають формуванню активного мислення, розвитку творчих здібностей учнів, становленню особистісних їх якостей.
Психолого – педагогічні дослідження стверджують, що творчі здібності людини особливо інтенсивно розвиваються у процесі навчання, якщо воно організоване належним чином. Це підтверджують дослідження Л.Виготського, П.Гальперіна, В.Давидова, Д.Ельконіна, О.Леоньтьєва та ін. Зокрема Б.Я.Яковлєв відзначав, що „навчання має здійснюватися вільно: вільно мислячи, вільно спілкуючись, вільно творячи”. Він впевнений, що ефективним навчання буде при спілкуванні учнів і вчителя безпосередньо і учнів між собою зокрема [ Яковлєв. Рис. как..с.40.].
Прихильником цієї думки є і В.Бондарчук, вчитель з с.Шпанів Рівненської обл. Вона у журналі „Все для вчителя”(2003. - №34(груд.). – с.37 - 39) дає методичні рекомендації щодо проведення уроку образотворчого мистецтва. В.Бондарчук вважає, що сучасний урок образотворчого мистецтва – це спільна творча діяльність вчителя і учнів. Досліджуючи проблему викладу матеріалу з метою більшої продуктивності, цікавості уроку, приходить до висновку, що використання інтерактивних методик є найефективнішим способом навчання. „Часто трапляється так, що вчитель правильно будує урок, доносить до учнів цікавий матеріал, унаочнює розповідь, правильно та чітко розкриває тему, але урок виявляється незасвоєним, непродуктивним. Це, частіше за все, відбувається тому, що на уроці учні майже не працюють. Наразі я не враховую те, що самостійно створюють композицію. У такому випадку урок виявляється однобоким, тобто ініціатива проведення його належить лише вчителю. Звичайно, діти можуть слухати, бачити, аналізувати, проте умовиводи будуть скупі, активність низька, зацікавлення мінімальне.” В.Бондар у статті наводить приклад: „Коли я поцікавилася у шестикласниці однієї з рівненських шкіл, чи подобаються їй уроки образотворчого мистецтва, вона відповіла: „Уроки так собі, нічого не можу сказати. Вчитель розповідає гарно, але вся творча робота зводиться до паперу і олівця. За урок я можу й слова не сказати”. Саме в цьому і проблема. Саме тому уроки образотворчого мистецтва повинні будуватися на фундаменті спільної творчої діяльності вчителя та учнів”.
Не важко провести паралель між образотворчим мистецтвом і обслуговуючою працею. Проблема є спільною, особливо при вивченні на уроках праці розділу „Проектування виробів”, одне із завдань якого – навчити учнів створенню та розробці ескізів та начерків. Для належного засвоєння учнями даного матеріалу потрібно не тільки вчителю бути організатором навчання, а і самим учням. Це питання гарно розкривають Т.Кравченко і О.Коберник [ ], пропонуючи використовувати при вивчені таких тем інтерактивні методики навчання. Ще Коменський в ХХІ розділі „Великої дидактики” вказує, що для ефективного навчання необхідно дотримуватись трьох вимог: вірного застосування, доцільного напрямку, постійних вправ. Ці складові є основами навчання учнів ескізів та начерків. Детальніше вивчення даної теми розділу дає змогу розвивати і зацікавленість учнів у вивченні інших предметів, зокрема креслення, образотворчого мистецтва. Виконання учнями ескізів і начерків поєднує можливості становлення емоційних якостей і розумових здібностей, набуває пріоритетної ролі у формуванні загальноукраїнської пізнавальної бази школяра.
З метою продуктивного розробку нових методичних прийомів для ефективності уроків трудового навчання стає необхідним вивчення досвіду країн, що далеко вперед просунулися шляхом соціально – економічного прогресу з метою його використання у розв’язанні тих чи інших національних проблем. Міжнародна педагогіка важливим фактором підвищення стандартів освіти вважає уроки трудового навчання, а також продуктивну діяльність учнів. Проблема трудового навчання є однією з головних умов формування всебічно розвиненої особистості, що безпосередньо пов’язано з моральним, розумовим, естетичним та фізичним вихованням.
На проблемах трудового навчання і виховання молоді зосереджують увагу такі вчені : К.І. Салімова, М.Б. Павлова, А.І. Піскунова ,Н.Ю. Вишневецька та ін. Одним із об’єктів досліджень наших вчених – педагогів є використання в навчанні Британії інтегрованого предмету, що є результатом активних пошуків більш ефективних форм навчання. Інтегрований предмет – це координаційно пов’язаний матеріал з різних дисциплін, об’єднаний в одне логічне ціле. Таким чином школярі мають ґрунтовні знання , розпізнають тенденції і оцінюють явища, розуміють взаємозв’язок між ними. Одним з таких інтегрованих курсів є „Дизайн і технологія”, де поєднано вивчення образотворчого мистецтва, конструювання, моделювання, матеріалознавство, тощо. Навчання за такою програмою сприяє формуванню в учнів стійких умінь і навичок, творчому підходу до застосування здобутих знань, розвитку пізнавальних здібностей, гармонійного розвитку дітей, в тому числі естетичного смаку.[ Бойчук Р.Зміст, організаційні форми та методика викладання трудового навчання в об’єднаній школі Великої Британії.//Нова пед.думка. – 2003. - №4. – с.25 - 32].
Отже, дослідивши творчий і науковий доробок педагогів, науковців, методистів, вчителів, можна зробити висновок, що питання впровадження методів розробки ескізів та начерків на уроках трудового навчання є дуже актуальним. Зокрема детальне вивчення виконання ескізів та начерків на уроках трудового навчання є засобом поєднання пізнання і самопізнання учнів. За допомогою цього поєднуються можливості становлення емоційних якостей і розумових здібностей, розвиток творчий, інтелектуальний розвиток особистості.
1.2 Сутність використання начерків та ескізів на заняттях трудового навчання
У світлі сучасних вимог до освіти переважна установка на формування в учнів деяких уніфікованих практичних умінь, що від класу до класу удосконалюються, уже не є достатньою. Сучасні уроки трудового навчання повинні бути засобами розвитку в учнів сфери почуттів, естетичного смаку, розумових і творчих здібностей – тобто забезпечувати загальний розвиток. Творчість зумовлює всі дії дитини, що робить її оригінальною в усіх життєвих проявах : спілкуванні, іграх, малюнках, праці – там, де вона вносить щось своє [Наталля Дубова. Мотивація творчої діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці.// Труд. підг... – 2004. - №2. – с.8].
Детальне вивчення побудови ескізів та начерків на уроках трудового навчання при вивченні розділу „Проектування виробів” дає можливість учням розвивати власні особистісні якості. В творчій роботі над виробом учень виходить із цілого, яке він зорово графічно матеріалізує в ескізах, начерках.
Тельман Зурабян колись сказав: „Что такое графика? Каждий из художников воспринимает ее по – своему. Кто – то сказал, что графіка – обескровленная живопись. Кто – то сказал что – то. Кто – то просто не понял, что линия порою бивает звучне палитри красок. Кто – то просто не видел графики. – ето натянутая струна, звучащий камертон, все углубляющееся ехо, музика линии, пробуждающая стебельки” [ ].
Графіка – це малюнок, що виконується на папері чи картоні за допомогою олівця, пера, вуглю, пензля, тощо. „Меня пьянит сухой аскетизм графики, четкость рисунка, истязающая песпощадность линии, с кров’ю вирваная из многокрасочного тала природи”. С.Ейзанштейн.
Як відомо, зображення малюнків може забирати багато часу, а можуть виконуватись і „на – швидку”. Саме до малюнків „на - швидку” відносяться ескізи, начерки.
Джордже Вазарі пише: „Ті, що зображуються злегка і ледь намічаються пером чи чим – небудь іншим, називаються начерками. Це попередній вид малюнків, виконаних для того, щоб віднайти положення фігури і композицію виробу, відображуючи задум”.
Ескіз – майже синонім малюнку „з уяви”. Виконуючи ескізи і начерки на уроках трудового навчання учні різносторонньо розвиваються. Так як об’єкти проектування різні ( силует, стиль, фасон), то і передачі їх задуму відповідно різні у кожного учня. Саме це і є його художнім проявом – він мислить вільно, фіксуючи свої задуми в малюнку, проявляючи себе в роботі.
Ескізи та начерки виконують функції:
- навчально – пізнавальну, коли рисунок є засобом вивчення об’єкту і накопичення професійних знань і вмінь;
- творчу, з точки зору засобів реалістичного вираження творчого задуму.
Ці дві функції органічно пов’язані і являють собою єдинство [ ].
Ескізів і начерків може бути десятки, сотні.
В залежності від задуму, характеру і силуету моделі, її оздоблення, фактури матеріалу учнем обирається не тільки певна техніка, а й спосіб виконання начерку. Широко використовуються такі способи малювання ескізів та начерків: лінія, лінія і штрихи, схематична побудова, тональна побудова. В начерку все – і штрих, то короткий, що переходить в точку, то довгий, що іде по всій формі, і ламані, розміщені в складках тканини, і криві – все слугує поставленому завданню. Різка зміна малопомітних і чітких штрихів, м’які переходи границь форм, поєднання з фоном передають відчуття образу.
Будь – який малюнок виконується за допомогою лінії і тону. Передача предмету здійснюється завдяки закономірностям перспективи й світлотіні. Говорячи про лінію як про першооснову будь – якого малюнку слід сказати, що нею, то плавною, то контурною, можливо передати найскладнішу форму [ Кузин В.С.Изобр.иск.и методика его препод.в нач.класах.:Учеб.пособие для уч.пед.уч. – М.:Просв.,1984. - 47]. За допомогою ліній створюються форми об’єктів, пропорції. Форма кожного об’єкту визначається будовою, в основу якої покладено те чи інше геометричне тіло чи їх поєднання. Це відноситься і до будови людського тіла, його частин. В залежності від вибраного способу виконання начерку він може починатися з осьових чи середніх ліній, вказуючи на положення моделі для кращої передачі ідеї одягу, штрихами – щоб передати легкість чи важкість тканини. Процес побудови ескізу складається з декількох етапів:
1. Вибір просторового розміщення, форми і силуету, величини.
2. Тонкими, ледь помітними лініями окреслюється контур моделі і основні деталі, зберігаючи пропорції і композиційне вирішення.
3. Уточнення основних ліній.
4. Тональне надання форми.
5. Підмальовка елементів моделі.
Доцільно виконувати декілька начерків і ескізів моделі.
Ескізування – це проміжна стадія проектування, а сам ескіз – ще не остаточно обрана модель. Все залежить від рівня розвитку творчих здібностей учня, його можливостей. Адже для кращої передачі задуму в ескізі чи начерку їх можна виконувати не тільки простим олівцем, використовуючи закони світлотіні, а і в кольорі [Худ. конструир. Проектирование и моделирование промишлен. изделий. Учеб. пос...с.206].
Мета вивчення побудови ескізів та начерків ґрунтується на розвитку в учнів уваги до їх творчих здібностей, закріпленні її в процесі індивідуальної творчої діяльності; ознайомленням зі специфікою технології виготовлення ескізів та начерків з урахуванням можливих інструментів; навчити учнів володінню основними техніками виготовлення ескізів та начерків; спонукання морально – етичного розвитку учнів; закріпленні в учнів основ етики спілкування завдяки веденню в навчальний процес інтерактивних методик.
Взагалі творчі здібності розвиваються протягом усього життя особистості завдяки засвоєнню нею суспільно - історичного досвіду. Особливо інтенсивно цей розвиток відбувається в школі.
Що стосується мотивів творчої діяльності учнів при виконанні ескізів та начерків, то необхідно правильно сформувати мотиваційну сферу навчання, спрямованість на творчу діяльність, прагнення до реалізації себе в цьому виді діяльності, усвідомлення користі, зручності й краси праці, радість від творчого процесу. До емоційного компонента відносять: кольорове сприйняття, інтерес, нахили, відчуття гармонії, емоційне сприйняття об’єкта: подив, радість, сум, добро, зло тощо.
Як відомо, творчість є якісно новою, вищою сходинкою будь - якої діяльності. Тому в основі її опанування лежать психічні процеси та утворення, які сприяють успішному оволодінню будь - яким видом діяльності. При цьому потрібно враховувати i ступінь сформованості особистісних якостей, схильностей, інтересів, мотивів діяльності, захоплень, працелюбності, волі, здібностей тощо.
Як підтверджують дослідження психологів, визначальну сторону в розвитку учнів у процесі навчання виконанню начерків та ескізів обумовлює ускладнення знань i способів діяльності. У ході навчання постійно змінюються різні види діяльності учнів, відбувається нагромадження i зміна способів та вмінь виконувати усе більш різноманітні дії, удосконалюються знання та уявлення, формуються нові мотиви та інтереси. Серед усієї розмаїтості цих змін психологи виділяють найбільш загальні i визначальні властивості: особиста спрямованість, психологічна структура діяльності, рівень розвитку механізмів мислення. Слід також розвивати зорову пам'ять та вміння оцінювати зорові враження, творчу уяву, зорове сприйняття, цілеспрямованість дій, уміння змінювати їх залежно від зміни мети, уміння співвідносити, синтезувати абстрактне і конкретне знання.
Формуванню зазначених властивостей особистості повною мірою сприяють уроки обслуговуючої праці, на яких учні під впливом навколишнього предметного середовища й у результаті спеціального навчання оволодівають спеціальними знаннями й уміннями виконанню ескізів та начерків при вивченні розділу „Проектування виробів” [Дубова. . Мотивація творчої діяльн.с.9 ].
1.3. Аналіз програми з розділу „Проектування виробів” в 8-9 класах
Трудове навчання – загальноосвітній предмет, який складає основу предметного наповнення освітньої галузі “Технологія.” Предмет має на меті формування технічно, технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя і активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства, життєво необхідних знань, умінь і навичок ведення домашнього господарства і сімейної економіки, основних компонентів інформаційної культури учнів, забезпечення умов для їх професійного самовизначення, вироблення в них навичок творчої діяльності, виховання культури праці, здійснення допрофесійної та професійної підготовки за їх бажанням і з урахуванням індивідуальних можливостей. Досягнення цієї мети забезпечується змістом трудового навчання.
Програма розроблена відповідно до Державних стандартів освітньої галузі “Технологія”, концепції трудового навчання і креслення, базового навчального плану середніх навчальних закладів освіти, згідно з якими на вивчення даного предмету відводиться по 2 години у 8 і 9 класах.
Структура програми трудового навчання учнів у 8 – 9 класах міської школи включає “Вступ” і п’ять розділів: “ Проектування виробів”, “ Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів з конструкційних матеріалів”, “ Електротехнічні роботи”. Теми І, ІІ, ІІІ розділів програми забезпечують послідовне включення учнів в усі етапи цілісного процесу проектування і виготовлення виробів. Така структура змісту навчання забезпечує залучення учнів не лише до практичної технологічної діяльності, а й до проектної і дослідницької. Акцент у роботі учнів переноситься саме на розвиток творчого і критичного мислення, уміння працювати з інформаційними джерелами, різними видами технологічної документації; уміння здійснювати аналіз та оцінку технологічних об’єктів, свідомо обирати ті чи інші технологічні процеси і технічні засоби [Програма].
Вдосконалення процесу трудової підготовки учнів є одним із основних завдань сучасної школи. Проблема загострюється через недостатнє застосування на уроках обслуговуючої праці нових прийомів і методів навчання.
Детальне вивчення, дослідження, і аналіз показують, що формування знань, умінь, навичок є загально дидактичною проблемою, проте вона вирішується з урахуванням конкретного змісту навчального процесу.
Процес формування умінь в учнів та їх якість ( стійкість, швидкість, безпомилкове виконання різних дій) залежить від змісту навчального матеріалу, індивідуально – психічних особливостей учнів, педагогічної майстерності педагога, навчально – матеріальної бази тощо. Тому важливим є забезпечення єдиного підходу і послідовності до їх формування під час трудового навчання, враховуючи міжпредметні зв’язки як з природничо – математичними, так і з гуманітарними дисциплінами [Морєв О.Формув.загальнотруд.умінь у різних дидакт.сист.т.н.//Труд.підг...-2005.-№5.-с.4].
Аналіз програми для 8 класу дає змогу розділити розділ “Проектування виробів” на 4 періоди формування знань, умінь, навичок учнів:
І Період: Тема 1: Об’єкти технологічної діяльності. Методи проектування (1 год.);
ІІ Період: Тема 2: Художнє конструювання виробів (2 год.).
ІІІ Період: Тема 3:Технічне конструювання і моделювання плечового виробу (2год.).
ІV Період: Тема 4: Конструкційні матеріали і їх вибір (2 год.).
Особливістю І періоду є орієнтація учнів на: вивчення понять мода, стиль, силует; ознайомлення з головними напрямками сучасної моди підліткового одягу; розпізнання силуетів плечових виробів, симетричних і асиметричних моделей, динамічних і статистичних форм. Одним з основних завдань цього періоду навчання є забезпечення засвоєння учнями побудови ескізів та начерків різної складності (від начерку людини в одязі з передачею силуету моделі, виду оздоблення до кольорового ескізу моделі з передачею фактури тканини). Для вивчення даних тем відводиться 3 уроки. Зумовлено це тим, що спочатку учні повинні навчитися не тільки створювати моделі, а і відчувати їх, передавати у створених ескізах не тільки ідею і форму виробу, а і настрій, емоції вбрання. Учні мають вчитися творчості, творчому підходу в організації практичної діяльності, в конструюванні, в дизайні, у створенні нових композицій, форм, кольорових та інших рішень відповідно до законів естетики, що сприяє розвитку естетичних смаків. Творчість у праці, вираження учня в практичній діяльності творчою особистістю, є тим самим естетичним моментом, який породжує відчуття краси і робить працю прекрасною [ Данькова.Т.н. як засіб формув.с.12.].
У 8 класі, учні уже мають знання, вміння й навики виконання начерків, здобуті учнями на уроках образотворчого мистецтва та трудового навчання в 5 – 7 класах. Маючи вже певний досвід, учні можуть починати конструювати складніші вироби, застосовуючи поряд з відомими нові уміння та навички.
ІІ період формування знань, умінь, навичок настає при вивченні теми „Художнє конструювання виробів”. Учні ознайомлюються з поняттями мода, стиль, силует. Будуть розпізнавати види силуетів плечового виробу, симетричні і асиметричні моделі, динамічні і статистичні форми. Навчальні досягнення учнів спрямовуються на застосування комбінаторики у художньому конструюванні виробів, подальшому розвитку і удосконаленню технік виконання ескізів та начерків. Учні навчаються виконання кольорових ескізів моделей плечового виробу з передачею силуету моделі, різних видів оздоблення та фактури тканин.
При вивченні теми „Технічне конструювання” на ІІІ періоді формування і узагальнення знань, умінь і навичок учні поповнюють знання із знімання мірок, необхідних для побудови креслення основи плечового виробу, вміння і навики побудови базисної сітки. Програмою також передбачено засвоєння учнями моделювання плечового виробу і виготовлення викрійок.
ІV Період: Тема 4: Конструкційні матеріали і їх вибір, на вивчення якої відведено 2 год. Під час вивчення даної теми учні: характеризують матеріали хімічного походження, властивості тканин із хімічних волокон, способи отримання штучних і синтетичних матеріалів; розпізнають тканини із хімічних волокон; порівнюють властивості тканин із натуральних і штучних волокон; називають основні професії виробництв хімічних волокон. Також одним із навчальних досягнень учнів є дотримання правил безпечної праці та санітарно – гігієнічних вимог у процесі вивчення властивостей штучних і синтетичних матеріалів.
Відображення засвоєння графічних вмінь при проходженні кожного періоду формування знань, умінь, навичок учнів у процесі вивчення кожної з тем подано у
Табл. 1

№ Період
Графічні вміння І період ІІ період ІІІ період ІV період
1 Розміщення + + + +
Штрихування + + + +
Викреслювання + + +
Розтушовування + + + +
Затирання + + + +
Наведення контуру + + + +
Промальовка + + + +
Вимірювання + +
Перетворення + + +
Моделювання +
Поєднання технік + + +

На етапі підготовки i становлення групової форми організації навчально - трудової діяльності учнів при вивченні розділу „Проектування виробів” стосовно кожного уроку ми:
• проаналізували зміст навчального матеріалу даного розділу і тем окремо i склали перелік базових знань та вмінь учнів;
• визначилися з вибором видів навчальних занять та їх кількістю при вивченні конкретної теми;
• підготували завдання для групової роботи та індивідуальної перевірки знань i вмінь учнів.
Перелік базових знань та вмінь є результатом аналізу програми. Biн стосується не тільки даного розділу, а й наступних, оскільки це має принципове значення для здобуття нових знань[Т. Кравченко, О.Коберник. .Використ .інтер.....с.31]. Завдяки переліку знань i вмінь перед учнями відразу постане весь обсяг знань i складність матеріалу, що вивчається.
2.1 Розробка методики виконання ескізів та начерків у 8 – 9 класах на основі інтерактивного навчання
У сучасній загальноосвітній школі застосовуються різноманітні методики, технології, форми організації навчальної діяльності. Зокрема, традиційні та інноваційні, пасивні, активні та інтерактивні методики.
Під час використання інтерактивних(з англійської від слова «interact»: «Inter» — «взаємна», «akt» — діяльність) методик на уроках обслуговуючої праці при навчанні виконанню ескізів та начерків у ході вивчення розділу „Проектування виробів” учень більшою мірою стає суб’єктом навчання, вступає у діалог з учителем, виконує творчі, проблемні завдання. Інтерактивне навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, у процесі якої досягаються певні конкретні i прогнозовані результати. Однією з цілей «інтерактиву» є створення комфортних умов навчання, таких, при яких учень навчається успішно. Інтерактивна методика навчання в одному випадку ставить учня в позицію режисера, в другому — в позицію учителя, в третьому — консультанта, в четвертому — творця або художника, в п'ятому — організатора діяльності дітей або однокласників, в шостому — в позицію учня, в сьомому — організатора взаємо навчання тощо. Чим різноманітніша позиція, тим повноцінніше розвивається особистість учня, його розумова діяльність набуває системного характеру, виробляється гнучкість мислення i дій [Т. Кравченко, О.Коберник. .Використ.інтер.....с.28 ].
Зміст розробки та використання інтерактивних методик на уроках трудового навчання вбачається не в ефективності новизни, оригінальності, а в підвищенні якості навчального процесу. Значення інтерактивних методик полягає в активізації пізнавальної i трудової діяльності учнів, підвищенні інтересу до занять трудового навчання. Завдяки їм у школярів створюється установка на творчу діяльність, на постійний пошук, що так важливо для встановлення власного „Я”. При цьому створюються умови для формування особистісно значущих якостей, що виражаються у вмінні керувати своїм емоційним станом, формуються оперативні практичні вміння, попереджується втома, створюється комфортне середовище для навчання i виховання особистості школяра.
Завдяки застосуванню інтерактивних методик процес навчання організовується таким чином, що практично всі учні задіяні у навчальній i трудовій діяльності, мають можливість діяти залежно від наявних знань. Спільна діяльність учнів у процесі засвоєння навчального матеріалу означає, що кожен учень вносить свій особистий вклад, здійснюється обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Причому все це відбувається за умови взаємної підтримки i в атмосфері доброзичливості, що дає змогу не лише здобувати нові знання, а й розвивати пізнавальну діяльність.
Інтерактивна діяльність на уроках трудового навчання передбачає організацію i розвиток діалогового спілкування, яке веде до взаєморозуміння, взаємних дій, до спільного вирішення загальних, але значимих для кожного учасника завдань. В ході діалогового навчання учні вчаться критично маслити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин i відповідної інформації, зважувати альтернативні думки, приймати продумані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми.
Використовуючи інтерактивну методику при навчанні учнів експериментального 8 класу виконанню ескізів та начерків при вивченні розділу „Проектування виробів” ми передбачаємо спільне навчання (навчання у співробітництві: i учень, i вчитель е суб’єктами навчання). У цьому випадку вчитель виступає лише в ролі більш досвідченого організатора навчального процесу. Усі учасники навчального процесу при цьому взаємодіють один з одним, обмінюються інформацію, спільно розв'язують проблеми, моделюють ситуації, оцінюють дії, результати праці своїх однокласників i свою власну поведінку. Учні заглиблюються в атмосферу ділового співробітництва з розв’язання проблеми, яка є найсприятливішою для вироблення навичок у виконанні ескізів та начерків. Застосування даної методики при навчальних завданнях розділу „Проектування виробів” є найбільш природним, створює сприятливі умови для формування вмінь i навичок, дає можливість учням виявити свої інтелектуальні якості. Важливою в цьому процесі є мета застосування цих методик i місце різноманітних видів дій, виходячи з того пізнавального рівня, на який вони виводять учня (табл.2).
Табл.2.

Пізнавальний рівень Що повинен робити учень
Знання Запам’ятовувати, заучувати, відтворювати
Розуміння Пояснювати, передавати іншим словами у власній інтерпретації
Застосування Використовувати знання в практичній роботі
Аналіз Розуміти відношення частин до цілого; розуміти структуру, причинно – наслідкові зв’язки; відмічати помилки і шляхи їх усунення
Синтез Перегрупувати окремі частини і створювати нове ціле
Оцінювання Оцінювати на основі критеріїв; наводити докази; висловлювати власну думку

Проаналізувавши досвід педагогів і обробивши даний матеріал, ми вирішили що ефективніше буде створити групи, чисельність яких буде непостійна. При експериментальній перевірці у кожному випадку вирішуватиметься питання кількicнoгo складу малих навчальних груп у межах даного експериментального класу. При цьому враховуємо фактори наповнюваності класу; рівня навчальних можливостей учнів; обсяг i складність навчального матеріалу; наявність у класі учнів, здатних виконувати роль консультанта. При формуванні малих груп у ході навчального експерименту ми обов'язково враховуємо такі фактори:
- наповнюваність класу;
- рівень навчальних можливостей учнів;
- обсяг i складність навчального матеріалу;
- наявність у класі учнів, здатних виконувати роль консультанта.
Також враховуються симпатії, спільність інтересів, потреб, спрямувань учнів. Комплектування малих навчальних груп має здійснюватися з дотриманням двох вимог:
• психологічної сумісності членів групи;
• дієвості створеної групи, яка досягається, якщо не менше половини членів групи характеризуюся середнім та високим рівнем навчальних можливостей.
На чолі кожної групи назначається учень – консультант. Розробляючи дану методику ми передбачили, що учням буває психологічно складно звертатися за поясненням до вчителя і набагато простіше до ровесників. Під час роботи в групах активізується діяльність усіх без винятку учнів, визначається вища якість знань. Це полегшує навчання кожному школяреві – і сильному, і слабкому. Консультантом може бути учень, який добре встигає з конкретного навчального предмета i зацікавлено ставиться до його вивчення, виявляє бажання допомогти товаришам у навчанні, вміє знаходити контакт з іншими учнями, не проявляє зазнайства й лицемірства, вимогливий до себе i до інших. Крім того, він повинен вміти дохідливо пояснювати матеріал, об’єктивно оцінювати знання, тактовно виправляти допущені членами групи помилки. Консультант призначається на вивчення теми, двох, розділу, а то й більше. Або вчитель оголошує, хто на наступному занятті буде виконувати роль консультанта. Склад груп на уроках з різними темами не може бути однаковим, бо рівні навченості бувають різними з різних галузей ( проектування, конструювання, моделювання, конструкційні матеріали). [Т. Кравченко, О.Коберник. .Використ .інтер.....с.31].
Розробляючи методику навчання виконанню ескізів та начерків на уроках обслуговуючої праці при вивченні розділу „Проектування виробів” ми виділили 4 етапи розвитку творчості учнів:
При створенні ескізів та начерків І етапом творчості є попереднє накопичення знань, спостережень, вражень, навичок, майстерності. Результатом усього переліченого є виникнення задуму і кількох його варіантів. Цьому служить зокрема відвідування виставок, музеїв, знайомство з роботами учнів художніх шкіл. Важливо спонукати, сприяти, підтримувати прагнення учнів знаходити красу в різноманітних проявах повсякденного життя. Для розвитку творчої уяви і мислення ми вибрали фотовиставку. Різноманітність робіт демонструє на що здатні творчі люди, як це прекрасно. Ми звернути увагу учнів на усі нюанси, до найменших дрібниць.
ІІ етап творчості – художній задум – евристичне прозріння, початок цілеспрямованої роботи. Він ґрунтується на уяві учнів окремих частин майбутнього твору як цілісного образу. Причому задум – лише його ескіз. Створюючи ескізи учні багато працюють, адже саме в ескізах і начерках визначається мета і напрям усієї роботи. У процесі виконання начерків та ескізів стимулюється діяльність фантазії та уяви, що викликає приплив творчої енергії й натхнення. Даний етап творчості реалізовується на першому зайняті. Мета заняття буде досягнута за умови виконання учнями ескізів та начерків, що включає засвоєння інформації, оволодіння робочими прийомами, технологічними операціями й оцінним ставленням до своєї роботи. Цей період також є для учнів періодом виношування ідеї, коли сконцентровуються їх досвід, враження і уява. Учні зосереджуються на внутрішніх переживаннях, звертаються до напрацьованого матеріалу, власного досвіду. На першому ж уроці вивчення даного розділу „Об’єкти технологічної діяльності. Методи проектування” учні ознайомились з напрямками сучасної моди підліткового одягу за журналами мод. Високе мистецтво демонструє результати досягнень великих творців, проте роботи невідомих людей (зразки робіт учнів як наочність) теж надали естетичне враження, коли при показі ми звернули увагу учнів на їх „плюси”. Учнів ми орієнтували наслідувати подані зразки. Маючи перед собою приклади різноманітних робіт, виконаних „на – швидку” руку у учнів з’явилось бажання творити щось власне, чого ми і прагнули. Свою користь також приніс матеріал з спеціалізованої літератури у вигляді плакатів(слайдів), де розміщено було ілюстрації як зразки, якими учні користувалися протягом уроку.
ІІІ етап творчості наступає при вивченні теми „Художнє конструювання виробів”, коли учні більш знайомляться з такими поняттями як мода, стиль, силует; вивчають види оздоблень плечових виробів, комбінаторику у художньому конструюванні. Особливо важливо було звернути увагу учнів на передачу силуету моделі, вид оздоблення матеріалу на ескізі. Учнями створювалися плани, чернетки, зразки, ескізи, пробні варіанти. Така робота пояснює структуру майбутнього виробу, його зміст, характер виготовлення.
Вивчення теми „Технічне конструювання” є ІV етапом – фазою кінцевої розробки. У цей період відбулося становлення виробу як цілого. Підготовчий матеріал витіснився кінцевим його варіантом. Виявився евристичний характер творчої дії, народжувалися великі і малі відкриття, знахідки, тощо. Учні досягли найбільш вільного володіння матеріалом, підпорядкували його єдиній ідейно – емоційній атмосфері. Тепер об’єкт роботи став уявлятися як єдине ціле, хоча й потребував використання нової інформації та фактів, перевірки й уточнення матеріалу, збагачення додатковими враженнями.
На уроках основна частина часу відводиться практичній роботі, що ґрунтується на частково пошуковій, а в подальшому – на творчій діяльності із створення нових моделей одягу. Практичні вміння й навички, що формуються під час роботи є якісно новими для учнів і дають змогу досягти успіху в процесі формування художньо – конструкторських творчих здібностей на уроках обслуговуючої праці.
Для створення умов ефективної методики виконання ескізів та начерків ми виділили ряд завдань:
- змінити ставлення учнів до ескізів та начерків;
- розкрити функційні можливості ескізів та начерків;
- підвищити рівень графічної підготовки, володіння навичками створення ескізів та начерків;
- збагатити досвід учнів графічними методами і прийомами виконання ескізів та начерків.
Для кращого засвоєння навчального матеріалу на кожному уроці використовуються різноманітні задачі, вправи. Творчі завдання, які застовуються на уроках в експериментальному класі, на відміну від традиційних, що учні виконують у контрольному класі, розраховані на репродуктивність, вимагають від учнів не простого відтворення інформації, а творчості. Під час експериментальної перевірки даної методики навчання виконанню ескізів та начерків знання учні здобувають під час бесід, повідомлень, постановки проблемних задач, а закріплюють у процесі виконання практичних творчих завдань. При цьому запитання i завдання спочатку носять переважно репродуктивний характер, а падалі містять у собі творчий пошук.
Виконання учнями графічних завдань на виконання ескізів та начерків дозволяє вчителю коректувати їх пізнавальну сферу, спрямовувати їх в потрібне русло, гармонізувати наукові і естетичні інтереси, формувати пізнавальну самостійність і активність.
Пропонуємо графічні завдання, які сприяють оволодінню навичками виконання ескізів та начерків:
1. Перенесення в зошит найпростішого графічного образу моделі з відображенням контурів.
2. Визначити подібності форми моделі до інших предметів.
3. Вказати зайві елементи на ескізі.
4. Чи правильно виконано ескіз? Що не слід було робити?
5. Відобразити в ескізі контури моделі, використовуючи різні техніки.
Необхідно зазначити, що завдання і зображувальна наочність повинні охоплювати всі рівні знань учнів, мати реалістичний характер і орієнтуватися на рисування з натури, за взірцем, по пам’яті, з уяви.
Виконання вправ розвиває особистісні здібності учнів. Після виконання завдань учні вільно відображають в ескізах та начерках власні ідеї. Графічні зображення такого рівня мають художню і наукову цінність, розкривають як загальнолюдські, культурні, так і особистісні сприйняття.
Для становлення відповідних знань, умінь, навичок ми розробили систему графічних задач з одним і багатьма рішеннями.
І група становить задачі на перетворення, які розвивають здатність комбінувати. Прикладом може бути задача на розробку ескізів та начерків моделі певного фасону виробу.
ІІ групу складають задачі, спрямовані на зміну одного графічного зображення на інше. Прикладом може бути задача на зображення тієї ж моделі, тільки в іншій схемі, застосовуючи інші способи виконання ескізів та начерків, наприклад: ескіз виконано простим олівцем. Потрібно виконати ту ж роботу у кольорі.
ІІІ група містить задачі, спрямовані на перебудову одного графічного образу в інший. Прикладом може бути задача на зображення тієї ж моделі, тільки в іншому стилі. Наприклад з класичного в романтичний.
IV група становить задачі на заміщення фактури моделі і оздоблення. Наприклад: на ескізі зображено модель, що планується виготовити з джинсової тканини. Зобразіть дану модель у тому ж стилі, тільки джинсову тканину замініть легкою тканиною у дрібні квіточки.
Застосування задач таких типів при навчанні виконанню ескізів та начерків – ефективний спосіб засвоєння учнями даного матеріалу. Такі задачі, метою яких є пошук способів досягнення рішення та розробка варіантів даного рішення, стимулюють розвиток уяви учнів.
При завершенні частки творчого процесу – виконання ескізів та начерків і вибір остаточного варіанту - робота певний період оцінюється, аналізується і, за потреби, її доопрацьовують( скорочення, заміна, пошук нових виражальних деталей). Сприймаючи навколишні предмети, співвідношення різних форм, поєднання кольорів, а також одержуючи відповідні знання на заняттях, в учнів сформується система знань про різні їх комбінації та засоби художньої виразності. Ці знання сприятимуть формуванню в дитини таких якостей, як: просторова уява, відчуття кольору, цілісності сприйняття, розвитку різних видів пам’яті, побудови логічних операцій: аналізу, синтезу, узагальнення, класифікації, розвитку інтуїції та інтелектуальних, естетичних, моральних якостей особистості, включаючи здатність довести справу до кінця i до оцінки дій. Розвиток перелічених якостей здійснюватиметься протягом усього навчально - виховного процесу на всіх етапах творчої діяльності [Дубова. . Мотивація творчої діяльн.с.9 ].
2.2 Планування занять з трудового навчання розділу „Проектування виробів”
Коли планується навчальний процес, то:
1. Створюються передумови для своєчасного матеріального забезпечення навчального процесу. Зокрема, заздалегідь стають відомими строки, в які треба забезпечити майстерні певними матеріалами та інструментами. Це важливо, бо постачання пов'язане зі значними труднощами, і тому завжди треба мати в запасі деякий резерв часу.
2. Розкривається зв'язок між змістом занять у майстернях і змістом інших навчальних предметів. Розподіливши навчальний матеріал за часом, можна встановити, яких знань набувають учні на уроках фізики, хімії, математики та з інших предметів, коли вивчають певну тему на заняттях у майстернях, і виходячи з цього забезпечити дидактичний зв'язок між трудовим навчанням і вивченням основ наук.
3. У процесі занять у майстернях, зокрема в процесі моделювання, учні можуть виконувати комплексні вироби. У таких випадках дуже важливо узгодити роботу учнів, чого й досягають плануванням.
4. При підбиванні підсумків за чверть, півріччя, рік учитель легко може перевірити виконання навчальної програми. Очевидно, для цього досить порівняти те, що було заплановано, з фактичним обсягом виконаної роботи.
5. Полегшується контроль за навчальним процесом у майстернях з боку навчальної частини і органів народної освіти.
У підготовці вчителя до занять у майстернях можна виділити такі етапи: а) підготовка до навчального року; б) підготовка до навчальної теми; в) підготовка до уроку. Послідовність вивчення тем, передбачених програмою, вчитель може змінити. Так само може бути змінена кількість годин на вивчення окремих тем.
У кожній темі розкривається зміст теоретичних відомостей, з якими треба ознайомити учнів, а також наводиться перелік об'єктів роботи.
Після вивчення шкільної програми вчитель вибирає вироби, які будуть об'єктами роботи для учнів. Вибір виробів є досить відповідальним етапом у підготовці вчителя до проведення занять, бо вони повинні бути суспільне корисними за своїм призначенням. До вибору виробів ставлять такі вимоги:
Виготовлення виробу повинно складатися з операцій, передбачених навчальною програмою,
Не рекомендується планувати учням виготовлення більше двох однакових виробів, щоб не знижувався інтерес до роботи.
Виготовлення виробу повинно бути посильним для учнів щодо точності обробки і запланованої норми часу. Ця вимога накладає велику відповідальність на вчителя, бо норму часу (а дуже часто й точність обробки) встановлює він сам. Правильно встановити потрібну точність виробу не завжди просто. Для цього треба знати умови, в яких вироби використовуватимуться, і вимоги до точності виробу, які визначаються цими умовами. Інколи, щоб знизити вимоги до точності виготовлення виробу і довести їх до рівня знань і вмінь учнів, учителеві доводиться змінювати його конструкцію. При встановленні норми часу вчитель спирається на свій власний досвід, а також на досвід інших учителів.
За призначенням і конструкцією виріб повинен бути зрозумілим для учнів. Ця вимога особливо показова для тих випадків, коли учні виготовляють різні моделі.
Планування занять починається з вивчення шкільної програми і, як наслідок, складання календарно – тематичного плану. На основі орієнтовних тематичних планів розробляється календарно - тематичний план, в якому конкретизується обсяг навчального матеріалу відповідно до кількості годин, відведених на вивчення кожного модуля. При цьому слід враховувати, що 25 % навчального часу відводиться на теоретичне навчання і 75 % – на виконання практичних робіт. Вивчивши шкільну програму ми переходимо до складання календарно-тематичного плану (див. додаток.). Після складання календарно - тематичного плану можна переходити до складання план-конспекту уроків. Цілком зрозуміло, що знання вчителя повинні бути значно ширші і глибші, ніж ті, яких повинні набути учні. Тому джерелами для підготовки були методичні посібники з різних тем, доробки з педагогічного досвіду вчителів, різноманітна художньо – наукова література.
Методична підготовка почалася з роботи над навчальною літературою. Ми переглянули матеріал шкільних підручників і, орієнтувалися на нього при поданні нового матеріалу. Така орієнтація потрібна з двох причин:
1) у підручнику викладено мінімум матеріалу, достатнього для виконання навчальної програми;
2) навчальний матеріал викладено на рівні, що відповідає загальному розвитку учнів.
Велике значення відіграло ознайомлення з методичною літературою, в якій узагальнено досвід кращих педагогів. У методичній літературі є рекомендації, як будувати навчальний процес, а також методика проведення окремих занять, зв’язаних з виконанням навчальної програми з трудового навчання та образотворчого мистецтва.
Аналіз роботи передових учителів показує, що, будуючи систему уроків з тієї або іншої теми, треба висвітлити такі питання:
1) місце теми в навчальному курсі, її ідею і коло знань, умінь і навичок, яких повинні набути учні;
2) зв'язок теорії з практикою, з навчально-виробничою практикою;
3) характеристика матеріалу теми відповідно до розвитку пізнавальних можливостей учнів;
4) готовність учнів до засвоєння нової теми (якими поняттями, фактами, вміннями і навичками, потрібними для засвоєння нового, володіють учні на час вивчення теми);
5) логічний шлях викладання матеріалу, який був би найефективнішим для набуття знань та навичок, розвитку пізнавальних сил, розподілу навчального матеріалу на уроках;
6) творчі роботи учнів;
7) очікуваний результат вивчення теми;
8) зв'язок з позакласною роботою учнів.
Головним етапом у підготовці вчителя до навчальної теми є розробка системи уроків. Під системою уроків розуміють таку їх сукупність з певної теми, при якій забезпечується дидактично обгрунтований взаємозв'язок між ними, що сприяє свідомому засвоєнню учнями навчального матеріалу і їхньому загальному розвитку, тобто система уроків сприяє виконанню навчально-виховних завдань.
Система створює в учителя загальну дидактичну картину, що стосується навчальної теми, бо визнає типи уроків, зв'язки між ними, методи навчання, об'єкти роботи учнів та ін.
Знаючи зміст кожного заняття, вчитель має можливість визначити підготовленість учнів і поставити перед ними завдання для повторення теоретичного матеріалу. Підготовка до заняття закінчується складанням план - конспекту (див. додаток). Одним із завдань підготовки є передбачення і попередження можливих помилок і неточностей у роботах учнів. Очевидно, виконати це завдання можна лише тоді, коли добре відомі причини, що породжують помилки. Тому при складанні планів – конспектів кожного з уроків ми систематично аналізували допущені учнями помилки на попередньому зайнятті і шукали шляхи їх усунення.
Якість проведення заняття залежить від підготовки вчителем завдань для повторення і закріплення навчального матеріалу, також розробленням завдань для проведення практичної роботи. До кожного заняття попередньо було виготовлено потрібну наочність. [с.135]. Дуже важливо для вчителя підготувати технічну документацію. Це насамперед рисунки, технологічні карти, плакати, таблиці. Залежно від складності виробу, віл підготовленості учнів вирішується питання про те, яку форму матимуть технологічні карти, які вказівки вони міститимуть.
Облік поточної роботи ведеться у журналі, де записується присутність учнів, їх успішність, а також зміст занять.
Підготовка до уроку закінчується складанням урочного плану. Чим повніший план уроку, тим легше вести заняття. Урочний план складають за такою формою:
План уроку від « » 20... р.
Клас.......
1. Тема уроку.
2. Мста уроку.
3. Об'єкт роботи.
4. Устаткування та інструмент.
5. Хід уроку.
У темі зазначається, який матеріал вивчається, чому присвячується заняття, а в меті уроку розкривають навчальні завдання. Об'єкт роботи зазначають у тих випадках, коли учні виготовляють вироби.
В урочному плані треба перелічити устаткування, інструмент і всі наочні посібники, що використовуватимуться на уроці.
Хід уроку визначається його типом, і розкриває його структуру, послідовність чергування елементів та час, відведений на кожний з них.
При виконанні перспективного планування занять з розділу „Проектування виробів” з використанням інтерактивної методики навчання ми зробили розподіл навчального матеріалу. З метою його ефективного засвоєння застосовуються проблемні ситуації.
Заняття 1.
Алгоритм навчальної діяльності при вивченні даного розділу. Формулювання теми і мети заняття. Виявлення проблеми. Обґрунтування суті застосування ескізів і начерків при вивченні даного розділу. Ознайомлення з видами ескізів та начерків. Принципи і способи їх виконання. Ознайомлення з напрямками сучасної моди, видами плечових виробів. Можливості задоволення потреб (бесіда, обговорення).
Заняття 2.
Продовження вивчення основних технік виконання ескізів та начерків. Ознайомлення з поняттями мода, силует, стиль, симетрія – асиметрія; передачею фактури матеріалу; видами оздоблення плечових виробів. Визначення вимог до створених ескізів і начерків. Удосконалення робіт. Висування ідей і вибір кращого варіанту виробу.
Заняття 3.
Графічне зображення. Мірки: зняття, позначення. Побудова базисної сітки. Моделювання.
Заняття 4.
Класифікація матеріалів хімічного походження. Властивості тканин. Порівняння натуральних і штучних тканин. Добір матеріалів.
Отже, планування занять – надзвичайно важливий етап, що потребує багато уваги для отримання позитивного результату навчання.
2.3. Експериментальна перевірка ефективності розробленої методики
Для перевірки ефективності методики навчання учнів виконанню ескізів та начерків при вивченні розділу „Проектування виробів” на уроках обслуговуючої праці, що сприяє формуванню творчих здібностей особистості, необхідно було впровадити дану методику в процес навчання і перевірити в одній із шкіл.
Основною метою експериментальної роботи була перевірка ефективності розробленого змісту методики навчання виконанню учнів ескізів та начерків на уроках трудового навчання з використанням інтерактивних методів.
Основним завданням експерименту було:
виявити рівень засвоєння учнями основних понять, оволодіння навиками і вміннями виконання ескізів та начерків на уроках трудового навчання.
В контрольному класі ми зберегли традиційну систему навчання: вивчались основи композиційного, конструкційного рішень моделей одягу, прищеплювалися певні вміння і навички побудови креслень деталей одягу, а потім отримані знання застосовувалися при виготовленні лекал під час моделювання одягу.
В експерименті приймали участь одна експериментальна і одна контрольна групи учнів. При її розробці ми врахували також те, щоб методика відносилась до системи педагогічних наук та до профорієнтаційної роботи.
В експериментальному класі здійснювався диференційований та індивідуальний підходи за допомогою інтерактивних методик навчання з урахуванням рівня підготовленості, інтересів і потенційних можливостей учнів. Як уже зазначалося вище, ми перевірили результати розробленої методики в школі у 8-Б класі. В дітей цього класу були приблизно однакова розумова успішність. А для того щоб перевірити кінцеві результати, ми зробили порівняння з паралельним 8-А класом. Перед тим як провести експериментальне дослідження, ми перевірили рівень їх початкових знань.
На початку практики я провела в обох класах контрольні зрізи, які складалися з теоретичних запитань та з практичної роботи. Перевіривши їх я з'ясувала, що в учнів не високий рівень знань. Результати наведені в таблиці 3.Таблиця 3
№ з/п Прізвище та ім'я Бали
Підсумковий Середній
До Після До Після
1. Бега Олена 6 8 6,3 7,6
2. Бондар Катерина 7 8
3. Воронюк Олена 3 4
4. Воронко Віталія 6 6
5. Герасимович Катерина 6 8
6. Герух Вікторія 7 8
7. Деркач Ольга 6 6
8. Ліщук Надія 8 10
9. Мирончук Ірина 7 10
10. Мішковець Тамара 7 8
11. Сокіл Ольга 6 8
Схожі результати я отримала в 8 - А класі таблиця 4.
Таблиця 4.
№ з/п Прізвище та ім'я Бали
Підсумковий Середній

До Після До Після
1. Базан Олена 6 7 6,0 6,1
2. Богацька Наталія 8 7
3. Вашай Тетяна 4 6
4. Єримчук Олена 7 7
5. Жалко Катерина 5 6
6. Заєць Тамара 8 8
7. Коваль Ольга 5 6
8. Конончук Ірина 7 7
9. Мельник Світлана 3 2
10. Огінська Світлана 7 6
11. Семенюк Валентина 9 8
12. Сирник Юлія 4 4
Для цього було розроблено комплекс групових навчально – творчих завдань ( див. додаток ).
Результати знань зображено графічно:
В процесі занять за учнями експериментальної групи проводились спостереження і контроль за засвоєнням ними тем .
В основу навчально – творчого процесу був покладений комбінований тип уроків, на яких більша частина часу відводилася самостійній практичній роботі. Так учням 8 класу було запропоновано навчально – творчі завдання проблемного характеру щодо створення ескізів і начерків різних типів з передачею силуетних ліній, симетрії – асиметрії, динамічних і статистичних форм, оздоблення і фактури тканини. Завдання містило розробки ескізів костюмів з урахуванням кольорового поєднання залежно від індивідуальних особливостей фігури та можливих видів прикрас моделі костюма. Такого типу навчально – творчі завдання були запропоновані учням з урахуванням їхніх індивідуальних можливостей та рівня підготовленості.( див. додаток). Саме тому для більш ефективного засвоєння матеріалу у ході експерименту ми поділили клас на групи, в кожній з яких було назначено учня – консультанта.
Групова форма організації навчальної діяльності використовувалася на всіх етапах засвоєння навчального матеріалу. У випадку проведення нашого навчального експерименту більш продуктивною була фронтальна діяльність класу під керівництвом учня – консультанта та вчителя. На заключному занятті, після виконання практичних робіт і вивчення відповідного теоретичного матеріалу, в експериментальній і контрольній групах була проведена підсумкова письмова контрольна робота (див. додаток). Вона складалася таким чином, щоб її могли виконати і учні контрольної групи на рівні оптимальної доступності. Ця контрольна робота, яка передбачала перевірку знань і розумових вмінь проводилась в кінці експерименту.
В кінці проведеного експерименту ми порівняли результати рівня знань експериментального класу, в якому використовувалась розроблена методика і в контрольного класу, де вона не використовувалась. При підбитті підсумків нашого експерименту ми виявили, що рівень знань в 8-Б класі вищий, ніж відповідний рівень знань 8-А (контрольного) класу. Результати експериментального 8-Б класу таблиця 1, 8-А у таблиці 2.



Все це приводить до висновку, що розроблена мною методика ефективно спрацювала, вона сприяла формуванню в учнів стійких профорієнтаційних знань на уроках трудового навчання. А тому дана методика може мати в навчально-виховному процесі трудового навчання в загальноосвітній школі, тому що вона виправдана результатами дослідження нашого експерименту
Використана література:
1. М.М. Фіцула. Педагогіка. Навчальний посібник. – К.: Академвидав. – 2005.
2. Пантелеева Р. Изготовление сувениров как возможность виразить свое „Я”: (педагогу дополнительного образования) /Р. Пантелеева, В.Гайнулина // Воспитание школьников. – 2004. - №4. – с.27 – 32.
3. Морев О. Формування загальнотрудових умінь у різних дидактичних системах трудового навчання. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2005. - №5. – с.51 – 53.
4. Дубова Н. Мотивація творчої діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. - №2. – с.8 – 10.
5. Ростовцев Н.Н. Методика преподавания изобразительного искусства в школе: Учебное пособие для студентов. – М.: Просвещение, - 1980. – 239с., ил.
6. Данькова І. Трудове навчання як засіб формування естетичного смаку. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. – №2 – с.11 – 13.
7. В. Трофімчук. Етапи художньо – конструкторської діяльності старшокласників.// Трудова підготовка в закладах освіти. – 2006. - №1. – с.33 – 37.
8. Шкворець О. Аналіз методів проектування одягу.// Трудова підготовка в закладах освіти. – 2006. - №1. – с.37 – 41.
9. Лернер И.А. Дидактические основи методов обучения. – М.: Педагогіка, 1981. – 185с.
10. Каган М.С. Человеческая деятельность. – М.: Политиздат, 1974. – 328с.
11. Борев Ю.Б. Естетика. – М.: Полиздат, 1981. – 400 с.
12. Мухина В.С. Изобрвзительная деятельность ребенка как формаусвоения соціального опита. – М.: Педагогіка, 1981. – 240 с.
13. Ушинський К.Д. Избрание педагогические сочинения. В 2 т. – М.: Педагогіка, 1984. – Т2. – 656с.
14. Яковлєв Б.Я. Рисунок как общественний предмет.// Рисунок. Живопись. Композиція. – М.: Просвещение. – 1989. – с.36 – 43.
15. Методика обучения рисованию в восмилетней школе./ Под ред. Фомичеві А.П. – М.: Академія педагогических наук РСФСР, 1963. - 359с.
16. Сокольникова Н.М. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальной школе: Учеб.пособие для студентов пед. вузов. – М.: Издательский центр „Академія”, 1999. – 368с.,12 л ил.: ил.
17. Терещук А. Вдовченко А. Навчання учнів основних етапів проектно – технологічної діяльності.// ..
Тема заняття: ОБ’ЄКТИ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
МЕТОДИ ПРОЕКТУВАННЯ.
Мета:
Об’єкти праці: Начерки і ескізи моделей.
Дидактичні засоби: журнали мод, плакат „Пропорції фігури людини”, табл. „Поетапне зображення начерку”, зразки робіт учнів.
Обладнання, інструменти, матеріали: олівці (твердий, м’який), гумка, лінійка, зошити, формат А4 (альбомний).
Трудові дії: малювання, викреслювання, штрихування, затирання, промальовування, розмітка.
Тип уроку: комбінований.
ХІД І ЗМІСТ УРОКУ
І. Організаційний момент (3 хв.):
1) Введення учнів в майстерню до дзвоника в спецодязі (фартушок, косинка);
2) Перевірка присутності учнів за журналом;
3) Перевірка підготовленості учнів до заняття (зошит, олівці: твердий і м’який, гумка, лінійка, альбомні листки або листки формату А4, ін.
4) Організація робочих місць: на робочому столі повинні бути потрібні інструменти і матеріали, охайно складені. Не повинно бути нічого зайвого. Розбиття учнів класу на групи ( 2 – 3 по 4 – 5 учнів) і призначення серед них учня – консультанта.
ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (2 хв.):
1) Проводиться актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності учнів. Бесіда з учнями:
- Що таке одяг?
Це сукупність предметів (з тканини, хутра, шкіри), якими покривають тіло людини.
- Для чого одяг потрібний?
- Як класифікують одяг?
- Як одяг створюють?
Спочатку з’являється ідея – ескіз – начерк – процес конструювання - моделювання – виготовлення викрійки – розкроювання – пошиття.
- Що таке ескіз?
- Що таке начерк? Яка різниця між ескізом і начерком?
- Навіщо створюють ескізи?
- Що потрібно для їх створення?
- Що таке модель? Силует? Фасон?
Про це все ми сьогодні дізнаємось.
2) Методи: формування інтересу, бесіда, продуктивні методи.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу ( 8 хв.):
1) Повідомлення теми уроку (усно і під запис), завдань і мотивації.
На сьогоднішньому уроці ми ознайомились із головними напрямками сучасної моди підліткового одягу за журналами мод і спробуємо створити власні моделі одягу. Як ви знаєте, створення моделі починається з відтворенні задуму, ідеї на папері, тобто з розробки ескізу. Ось сьогодні ми і будемо вчитися ескізуванню.
2) Техніко – технологічні відомості:
1. Короткі історичні відомості про одяг: